Лариса самостійно виховувала доньку і це було складно, але поки все йшло добре, адже Орися завжди дослухалась до мами й виконувала її вказівки без жодних сперечань. Здавалось, що у свої 6 років дівчинка і сама усвідомила, що мамі потрібна їй допомога, тому стала самостійною та дуже слухняною. Мама мала заробляти гроші, аби вони мали, що їсти, а Орися мала виконувати прохання мами.
Одного разу дівчинка після школи йшла до мами і її перестріла молода пара.
– Привіт, ти тільки зі школи? – запитали вони, мов давні знайомі, а хлопець у ту ж мить схопив її міцно за руку – Твоя мама у перукарню пішла, то сказала, щоб ти її з нами почекала.
– А що мама мені передала? – промовила так впевнено дівчинка, що пара розгубилася й Орися скористалась цією миттю, аби вирватися з його рук і швидке бігти до маминої роботи. По дорозі вона голосно кричала, аби привернути увагу людей, якщо раптом молода пара вирішить її наздогнати,
На щастя, у той день Орися потрапила до мами на роботу, а все завдяки тому, що вона слідувала маминим інструкціям. Вона попросила доньку завжди питати, що мама для неї передала і якщо ця відповідь буде правильною, такою, як вони завчили, тоді донька може йти за людьми, а якщо ні, то потрібно негайно тікати й голосно кричати, аби привернути увагу людей навколо.
Чи є у вас схожі домовленості з вашими дітьми? Як ви їх уберігаєте від нещасть?