Дехто помилково вважає, що раз я чоловік, не можу працювати в Будинку Малятка, адже не чоловіча ця робота – возитися з маленькими дітьми. Спочатку це не було моєю примхою – після університету було складно влаштуватися, а сестра там працювала і мене теж найняли. Я більше займався прибиранням і з дітьми особливо не контактував, але через півтора року мені якось запропонували кілька змін, і я так сподобався дітям, а мені сподобалося доглядати за ними, що зрештою я перевівся.
Кожна історія потрапляння дитини в цей Будинок особлива, але я розповім про ту, через яку втратив роботу.
Доставили після новорічних свят дівчинку. Півтора року, батьки загинули в авіакатастрофі, а тітка, яка сиділа з малечею, не планувала її удочеряти, ось вона і потрапила до нас. І таке чудове малятко, дуже тихе, спокійне, ніяк клопоту ніколи не доставляє…
Мені з усіма дітьми подобалося сидіти, всіх подобалося годувати, але очі цієї дівчинки немов у душу дивилися. Йдучи на роботу, я приносив їй або солодощі якісь, або пюре дитяче з кухні брав. Моїй колезі це зовсім не подобалося, вона вважала, що я виділяю одну дитину з-поміж інших, хоча я був добрий до всіх, і це дитяче пюре погоди не робило. Коли я не припинив після першого зауваження, ця працівниця написала на мене скаргу директору. Нібито я підозріло поводжуся, виділяю дитину з-поміж інших, змушуючи інших дітей почуватися незатишно.
Директор без зайвих роздумів мене звільнив. Моя сестра там більше не працювала, нікому було мене захистити, і мені довелося піти.
Але за дівчинку в мене серце кров’ю обливається.
Я ще молодий і рідні вважають, що у мене все життя попереду, буде ще дружина і свої діти, але як же та дівчинка? Адже вона буде зовсім одна, якщо ніхто її не удочерить. Це гризе мене.
Як думаєте, чи є у мене шанс удочерити її? У мене немає дружини і я тільки знайшов стабільну роботу на фірмі, та й я турбуюся, що директор відмовить мені, оскільки я там працював. Поки що я намагаюся вмовити сестру з чоловіком подумати про удочеріння, але вони не дуже-то хочуть брати дитину, оскільки в планах у них власні діти, а не “чужі”.