Нещодавно стало відомо, що Слава мені зрадив, коли я була вагітна. У нас тоді були злегка натягнуті стосунки, тому що дитину ми якось не чекали і не планували. Слава тоді ще психував, ми розглядали різні варіанти, але мама наполягла на тому, щоб я народжувала, а вона з онуком чи онукою допомагати буде. Вона не обдурила – з першого дня була поруч із нашою сім’єю, завжди на підхваті.
Слава до моєї мами, як до рідної ставився, любив її дуже. І нашими стосунками він дорожить, тому й вирішив зізнатися, коли Полінці виповнилося сім місяців. Після новин про майбутню дитину він був розбитий, пив із друзями і, сам не знає як, але прокинувся вранці в чужому ліжку. Дівчина не була йому знайомою і він утік, боячись з’ясування стосунків. Мені зізнатися боявся, мучився весь цей час, а тепер ось зважився зізнатися.
Від мами цю правду приховати не вийшло – вона все підслухала. І як Слава розповідав, і як плакався мені, і як на колінах у нашій спальні стояв і благав мене не йти. А я й не збиралася. У нас сім’я, маленька дитина, куди я подінуся?
Один раз пішов наліво, зрозумів свою помилку, і добре. Краще так і зараз, із розумінням, що може все втратити, ніж пізніше від нелюбові.
Але мама так не вважала. Для неї це найбільша зрада, вона на Славу тепер навіть дивитися не може. Тиждень ходила, блискавки поглядами в нього кидала, а коли в понеділок чоловік пішов на роботу, мама прийшла до мене з пропозицією і навіть вимогою – розлучитися зі Славою і переїжджати в її квартиру. Поки що ми можемо жити з нею і Полінкою втрьох, а надалі вона мені квартиру залишить, а сама знайде, куди подітися. Вона сподівається, що я ще зустріну “своє щастя” і все в мене добре буде.
Не знаю, як сказати їй, що в мене й так усе добре. Я про зраду Слави навіть не думаю. Він виявився хорошим батьком, він нас забезпечує і дбає про мене і доньку. Але для мами це зараз не головне. У неї одна думка – Слава мене зрадив, значить, потрібно терміново розлучатися і переїжджати.
Боюся, якщо не послухаюся, вона образиться і перестане мені допомагати, а може і зовсім спілкування припинить. Що робити? Як знайти вихід із цієї ситуації, зберігши і хороші стосунки з матір’ю, і чоловіка не втративши?