Дуже часто чую від інших людей, що молодших дітей завжди люблять більше і моя історія це живий приклад того, що не завжди так. Я народилась другою і маю старшу сестру Аллу. І так склалось, що я росла з постійними докорами мами: «Ти зовсім нікчемна, от у нашої Алли все з першого разу виходило і то так гарно!», «От дивлюсь на тебе і не розумію, як одна дитина народитися такою розумною, а інша – ти?!». Якщо говорити коротко, то Алла для них була справжнім скарбом, а я «знайдою».
Моїй сестрі було 2 роки, коли я народилась і з самого початку ми не товаришували. Алла була з тих дітей, які всю увагу приковували до себе, були найшумнішими, а я ж «сіра мишка», як називав мене наш тато. Доки Аллу водили на різні гуртки та до репетиторів, адже «вона єдина надія», я навчалась самостійно усьому. Пощастило, що у школі до мене дуже добре ставилися вчителі. Ольга Степанівна, вчителька української мови, після прочитання моїх віршів, взяла мене під своє крило і допомогла вступити на філологічний факультет. У кінці я змогла за це принести її лише цукерки. Це все на що вистачило моїх кишенькових грошей.
Коли в Алли був випускний, то батьки оплатили її дороге плаття, найкращий салон краси та ресторан. Я випускалась у її платті без салонів краси та ресторану, адже, як пояснили мені батьки, їм потрібні були гроші, щоб оплатити оренду квартири іншої доньки. На щастя, тоді я вже раділа тому, що нарешті втечу з дому, де мене вважають нікчемою, тому відсутність святкування випускного лякала не сильно.
Жила я у гуртожитку й майже самостійно оплачувала собі життя, адже батьки мусили оплачувати сестрині бажання. Алла на третьому курсі провалила сесію і її вигнали. Звісно ж, батьки звинуватили у всьому корупційну систему університету, а не власну доньку, яка не хотіла вчитися, тому для втіхи подарували їй авто.
У мене у житті теж не все так погано склалось. Після університету мене взяв на роботу мій викладач. Він помітив, як красиво й по-особливому я пишу, тому взяв у свій журнал. Звісно, зарплати там невисокі, проте своє життя я забезпечити могла. З часом почала зустрічатися з нашим редактором Сашею і через рік ми вже стали сім’єю.
На той момент вдома я вже не була чотири роки, проте вирішила таки познайомити батьків з чоловіком. Спочатку, вони радо нас привітали і я вже повірила, що вони змінилися й побачили в мені особистість. Але через пів години мама нахабно почала сватати мого чоловіка до сестри, мов вона набагато краще. Він не знав, як на це реагувати, проте мене це вже давно дістало. Терпець таки увірвався і я розповіла батькам все, що накопичилось за час їхнього огидного ставлення до мене. Після цього ми з чоловіком пішли геть.
Мама мені телефонувала, намагалась щось пояснити, проте слухати її я не хочу, втомилась бути для них постійно «другою та гіршою».