Якби я був толерантним до своєї мами, то сказав би, що вона остерігалась чоловіків, але я буду прямолінійним – вона їх ненавидить. Зараз у неї двоє дітей і на логічне запитання я відповім так: батьки змусили її одружитися з нашим татом, у неї не було вибору. Він почав керувати її життям, оскільки був заможний, а тоді з’явилися ми.
Мамина позиція цілком влаштовувала старшу сестру, тому у 18 років її подарували квартиру і відтоді вона живе сам, а я не можу більше чекати. Весною мені буде 17 і я вступатиму в університет і нарешті зможу втекти з цього божевілля у гуртожиток.
На першому ж курсі я пішов працювати, там і познайомився зі своїм коханням. Оля була особливою, я довго її добивався і ми таки почали зустрічатися, а через рік створили сім’ю й почали плідно працювати, аби заробити собі на житло. З мамою Оля познайомилась лише перед весіллям, адже стосунки з нею у нас дуже натягнуті.
На весіллі мама поводила себе абсурдно, здавалась робила все, аби зіпсувати мені свято. Наприкінці церемонії я просто побачив, як вона «ненароком» штовхнула цілий бар спиною, який зіпсував нам фотозону. І річ не у грошах, які я заплатив за бар та фотозону, а в емоціях, адже тут мали б фотографуватися гості й пити шампанське, а натомість офіціанти тепер прибирають все… Ми з Олею добре заробляли й швидко придбали собі квартиру та машину. А через рік після одруження у нас з’явився син, Олексій. Оскільки ми свідомі батьки, то відразу відкрили йому рахунок у банку, щоб коли він виріс, то мав гроші на навчання та власне житло.
Розповідаю я вам це все не просто так. Моя дружина та сестра добре спілкувалися, тому перша проговорилась про банківський рахунок. Схоже, сестра недовго могла замовчати це й відразу зателефонувала мамі та розповіла все, тому що того ж вечора відбувся перший дзвінок матері. Вона зателефонувала Олі й вимагала віддати половину накопиченого моїй сестрі. Сказати, що ми двоє були вражені цим – нічого не сказати. Натиск на мою дружину продовжувався, мати телефонувала ледь не щодня, а Оля лише не могла зрозуміти, чому діло мають до неї, а не до мене, адже це моя родина.
Для цього у мене було просте пояснення – мама вважає, що чоловіки не вміють керувати фінансами, тому й не вірить, що цим керую я, а не дружина.
Після того як мати зрозуміла, що її дзвінки нічого не змінюють, до тиску долучилась сестра. Мене розпирало обурення. Чому я маю віддавати зароблені потом і кров’ю гроші для свого сина іншим родичам?
Оля думала, що незабаром вони зрозуміють, що їм нічого не дістанеться й відстануть від нас, проте я знав свою матір і продовжував очікувати лише найгіршого. А потім дійсно стало «весело».
Мати з сестрою почали підсовувати нам записки з погрозами, іграшки поламані, малювати на наших дверях фарбою, а одного разу і зовсім намагалися виламати двері, проте її побачили сусіди та викликали поліцію. Я пояснив їм, що моя матір трохи не в собі й домовилися, щоб її відпустили, проте я попросив дільничого провести з нею серйозну профілактичну роботу, аби вона нарешті дала нам спокій.
Наступного дня мама змінилась, проте вона не вибачилась перед нами. Ні в якому разі! Вона зателефонувала Олі й радила її покинути мене, адже я дуже поганий чоловік, мов вона прихистить її та дитину, але нехай не забуде гроші взяти, адже вона ще у декреті.
Оля з цього всього лише сміялась. Вона і подумати не могла, що таке буває У звичних розповідях свекрухи готові розірвати за сина, а ця готова «розірвати сина».