Ми з дружиною знаходимо спільну мову з пів слова. Не можу уявити на її місці когось іншого. З нею добре та комфортно. Вона добра, чуйна, не завдає мені зайвих клопотів. Одне не дає нам спокою – моя мама. Їй не до вподоби моя дружина, тож тільки мама з’являється в нас у гостях, вона намагається зачіпнути Ірину. Я не раз намагався поговорити з мамою, щоб вона дала спокій моїй дружині, але вона ніби не чує мене. Вперто повторює, що я вартий кращої дружини.
Сьогодні знову прийшла до нас додому з претензіями, що Ірина купила не такі шкарпетки, як мама замовляла. Хіба є різниця, які? Але ж ні, потрібно довести дружину до сліз. А потім, ніби нічого не трапилося, іти додому. Думаєте, це нормально?
Я вже навіть намагався говорити зі своєю сестрою, щоб та повпливала на маму. Адже мама дослухається до неї. Але сестра відповіла, ніби матір має рацію, їй теж не до вподоби Ірина. Не розумію їх обох. Це ж мій вибір, моя дружина, мені з нею добре. Чому рідня не поважає мій вибір?
Тоді Ірина запропонувала мені знайти житло якнайдалі від моїх родичів. Я підтримав її. Життя тут ні до чого хорошого не приведе. В іншому місці ми зможемо спокійно жити. Тому ми почали шукати окреме житло. Втім це виявилося не так і легко, як здавалося на перший погляд.
Якось я зустрів свого давнього друга, який працює в банку. Я поскаржився йому, що ніяк не можу знайти житло, щоб були хороші умови. Товариш дуже здивувався, адже навіщо платити за оренду, якщо можна придбати власне житло за вигідними умовами. Там невеликі відсотки. Краще платити гроші за свою квартиру.
Ми з дружиною порадилися, і таки вирішили поцікавитися, під який відсоток можна взяти кредит. Рішення знайшли дуже швидко. Нам довелося переглянути чимало варіантів, щоб знайти саме те, що нам підходить. І ми таки знайшли нашу ідеальну двокімнатну квартиру.
Робили все без зайвого шуму, щоб не дізналися ні моя мама, ні сестра. Нам не цікава їхня думка стосовно нашого з дружиною рішення. Ми оформили всі необхідні документи та влаштували переїзд. Ремонт вирішили робити поступово, адже й на нього потрібні були чималі кошти.
Тоді до мене зателефонувала мама. Вона кричала, чому ми не повідомили їй про переїзд. Вона вимагала адресу та у всьому звинувачувала Ірину, мовляв, це вона забрала мене в мами. Я сказав, що поки рано давати адресу, от облаштуємося, тоді й покличемо її в гості. Я не признався, що ми придбали квартиру. А для чого? Щоб укотре почути докори?
Можливо я неправильно вчинив зі своєю ріднею, але я ж бачу, як вони не люблять мою дружину. Гадаю, я маю рацію в цій ситуації.