Я досі здивована, що племінниця знайшла чоловіка, а вся справа у її мамі.
Коли Аліна була ще крихіткою, то Ольга, моя сестра, відмовилась віддавати її у дитячий садок, підлітком її забороняла ходити гуляти, вона постійно сиділа вдома, стала відлюдькуватою, навіть в університет у нашому місті вступала, а мама пильно слідкувала, щоб додому вона поверталась завжди до 6 вечора. Дівчині 20 років, а її мама телефонує пів 7 і кричить чому вона ще не вдома. Абсурд та й годі.
Аліна з майбутнім чоловіком познайомилась в університеті на другому курсі, разом у бібліотеці були, він був старший на два роки, давав її свої конспекти, допомагав, не помітив, як закохався, тоді й почав кликати її гуляти, а племінниця нещадно порушувала мамині правила.
Племінниця таки одружилась і мама відпустила її у нове життя.
Тепер я хочу розповісти вам історію, яка трапилась недавно. Тоді я сиділа у сестри у гостях, її саме зателефонувала Аліна й голосом в перемішку зі сльозами та сміхом почала говорити так, що мало що розбереш: «Мамо, він хоче, щоб я йому зробила… Каже, то всі жінки хороші це вміють…. А я що гірше мама? Навчи мене… якщо всі вміють, то і я маю…» У той момент обличчя сестри змінилось зі швидкістю світла, вона попросила доньку заспокоїтися і попросити пояснити, що це таке, що вміють всі хороші жінки.
– Борщ, мамо – сказала вона розчаровано, а ми голосно засміялися – Не смійся з мене! Ти не вчила його готувати, я дивилась в інтернеті рецепти, але вони не смачними виходять!
Ми з сестрою швиденько дали її покрокову інструкцію приготування борщу, періодично між собою посміюючись.
Ввечері племінниця подзвонила й подякувала нам за допомогу, чоловік хвалить, що дуже смачно і, головне, тепер говорить, що вона справжня жінка!