Весь перший курс Віталій та Марина провели, як найкращі друзі, проте на другому уже не було сенсу приховувати власні почуття й вони почали зустрічатися. А от на третьому їх чекала неприємна несподіванка – дівчина завагітніла. Пощастило, що у їхньому гуртожитку була нормальна «коменда» і виділила їм кімнату, як сімейникам, щоб дівчина могла довчитися.
Батьки сприйняли цю новину невесело, проте про обривання вагітності ніхто не говорив. Ще й так збіглось, що маму Марини скоротили на роботі, то вони вирішили, що її роботу не потрібно шукати, буде сидіти з онуком, доки донька навчатиметься.
Коли дівчина закінчила університет, то мама повідомила, що прийшов час їй сидіти з дитиною, бо Ольга Іванівна знайшла роботу. Марина погодилась, адже щиро вірила, що її Віталік знайде таку роботу, що їм і ні про що хвилюватись не доведеться. Доки хлопець шукав роботу, вони почали жити з його батьками, адже винаймати квартиру не було за що. А мама Марини жила у двокімнатній квартирі з меншою сестрою, тому молодим закоханим там місця не було.
Наступні два роки Марина просиділа з дитиною, а Віталій сидів поруч, уперто створюючи вигляд, що він шукає роботу. Перед тим, як віддати дитину у дитячий садок, жінка й сама почала шукати собі роботу. Для того, щоб знайти роботу за професією потрібно було багато часу, тому вона поки пішла працювати у магазин.
Перший місяць, до дитячого садочка чоловік сидів з дитиною, а коли уже маленький Ігор пішов у дитячий садок, то Марина постійно нагадувала чоловіку, щоб він шукав хоч якусь роботу. Віталік не хотів йти на яку-небудь роботу, мов туди їхати далеко, там важко, там лише один вихідний і так далі.
Коли у Марини на роботі звільнилось місце, то вона відразу поговорила з керівником, щоб він спочатку подивився, як варіант, її чоловіка. Він погодився, адже бачив, як наполегливо та старанно працює жінка і надіявся, що чоловік буде таким же. Проте він навіть не захотів йти на співбесіду і тут виправдання швидко знайшлось: «Не буду я працювати зав таку маленьку зарплату! Тобі треба ти й працюй, а від мене відчепися!»
Марина вже втратила будь-яку надію вплинути на чоловіка, тому вирішила звернутися до свекрухи. Вони були у хороших стосунках, ніколи не критикували одна одну, тому жінка була переконана, що мати поговорить з сином.
– Марина, Віталік – мій син, якщо ти захотіла йти на роботу, то і забезпечуй сім’ю, а він сидітиме дома і доглядатиме мене, я вже немолода – відповіла свекруха.
Марині знадобилось 4 роки, щоб зрозуміти у яке болото вона потрапила, проте це була остання крапля й вона пішла від чоловіка.