Увесь свій час я проводжу на роботі, отож у мене майже немає часу на знайомства та стосунки. Всі мої друзі вже давно одружені та мають дітей. В клубах я не буваю, сумніваюсь, що там можна зустріти свою долю. Та й немає з ким ходити в такі заклади.
Тому я наважився залишити свою анкету на сайті знайомств. З-поміж усіх дівчат мою особливу увагу привернула Марія.
Дівчина була старшою від мене на три роки, але це не стало мені на заваді, адже вона виявилася дуже цікавим співрозмовником. Розумна, з почуттям гумору, вміє підтримати розмову.
Минуло два місяці від нашого знайомства. Я запропонував їй зустрітися. Домовилися про зустріч у місцевому кафе. І ось настав момент нашої зустрічі. Марія виявилася набагато красивішою, аніж на фото. Ми замовили каву та десерти. І перше, що мене неабияк здивувало – Марія попросила, щоб нам в кінці принесли окремі рахунки. Коли таки принесли рахунки, кожен з нас заплатив за себе окремо.
Мені в той момент стало незручно, і я вирішив поцікавитися, чому ж Марія так вчинила. Її відповідь здивувала мене ще більше, аніж сама ситуація:
– А що, ти хотів, щоб я ще й за тебе заплатила?
– Та ні, ти що! Ще цього бракувало. Навпаки, я хотів заплатити за тебе, – відповів я їй.
– Ну звісно! І потім все закінчилося б тим, що ти потягнув би мене додому відробляти за каву та десерт. Ні, спасибі!
Марія закинула сумочку на плече, встала та пішла. А я ще довго сидів, мов вкопаний. В мене навіть в думках нічого подібного не було.
І досі не розумію, що ж я не так сказав.