Мене звати Віктор, мені тридцять шість років. У житті я мав все, окрім сім’ї. Я жив з мамою у двокімнатній квартирі.
Мій тато помер п’ять років тому. Мама важко переживала втрату. Відтоді я став її підтримкою. Мені не хотілося засмучувати маму, тож я вступив на факультет міжнародних відносин, закінчив його та став працювати. Мати мріяла про момент, коли я нарешті приведу в дім дівчину, яка народить їй онуків. Вона не припиняла про це говорити. Але мені було не до стосунків.
За певний час у моєму житті таки з’явилася дівчина, звали її Мар’яна. Дівчина одразу припала мені до душі. Особливо мою увагу привернула її простота та щирість. Вона була з небагатої сім’ї. В наше місто Мар’яна приїхала з села. Але мені це було неважливо. Мамі ж мій вибір не сподобався. На її думку, вона мені не пара, і нам краще розійтися, допоки не пізно. І тоді я наважився на рішучий крок – не послухав маму та зробив так, як відчував сам.
Ми стали зустрічатися. Через кілька місяців я привів Мар’яну у свій дім та сказав, що тепер ми житимемо разом. А ще вона вагітна. Втім мама мала свою версію. Вона сказала, що Мар’яна навмисне завагітніла, щоб залишитися жити в місті. Жити ми стали в моєї мами. Я бачив, як неохоче матір розмовляє з моєю дружиною і як погано до неї ставиться. Надіявся, що колись їхні стосунки таки налагодяться. Я пробував поговорити з мамою та переконати її змінити свою думку. Адже я дуже кохав свою дружину. Відтоді мама стала трохи краще ставитися до Мар’яни. Мене це дуже тішило.
Мар’яна справді виявилася хорошою дружиною. Вона вміла смачно готувати, прибирала в хаті, прала та прасувала одяг. Мар’яна намагалася справити на мою маму хороше враження, завжди першою починала з нею розмову. Мама ж не втрачала нагоди вивести мою дружину, але Мар’яна не звертала на неї уваги.
Згодом у нас народився син. Ми назвали його Сергій. Матір вирішила зробити тест на батьківство. Для мене це було безглуздою ідеєю, я не сумнівався у своєму батьківстві. Ми з Мар’яною погодилися, тільки б доказати це мамі. Результат був очевидний – я виявився батьком свого сина.
Але мама не зупинилася й після цього. Вона відмовилася прописати Мар’яну у нашій квартирі. Одного разу мати покликала мене на розмову. Я мало не втратив дар мови від її дивної пропозиції. Вона запропонувала мені розлучитися з Мар’яною, а сина забрати собі. Мене це дуже роздратувало. Ми зібрали речі та пішли від мами. З того часу я майже не спілкуюся з нею. Вона не поважає мої почуття. Це справжній егоїзм, тож поки не планую з нею миритися.