З моїм чоловіком Петром ми познайомилися ще під час навчання в університеті. Він перевівся до нас на третьому курсі. Петро одразу припав мені до душі. З того часу я зрозуміла, що наші шляхи вже не розійдуться. Ми щиро кохали одне одного. А на четвертому курсі ми наважилися з’їхатися. Почали удвох орендувати однокімнатну квартиру.
Щоб забезпечувати нас, Петро перевівся на заочне навчання та пішов працювати. А я тим часом навчалася далі. Згодом і мені вдалося знайти підробіток. Так, поєднуючи роботу з навчанням, ми таки отримали дипломи. За цей час мій хлопець показав себе на роботі з кращої сторони, і йому дали підвищення. Я дуже ним пишалася та раділа його успіхам.
З дітьми ми не поспішали. Спочатку мріяли придбати власне житло, а вже згодом планувати дітей. Ми вірили, що досягнемо всього спільними зусиллями. Через п’ять років ми таки придбали власну квартиру та розписалися. Звісно, не обійшлося без допомоги батьків.
Наші з Петром стосунки були майже ідеальними. Між нами ні разу не виникало сварок чи непорозумінь. Будь-які непорозуміння ми вирішували удвох. Так само й приймали важливі рішення. В наших стосунках не було докорів чи примусу. Кожен мав право на власну думку. Ми мали все, про що можна було мріяти: любов, повагу, вірність. Не вистачало одного – дітей.
Через рік я народила чудову дівчинку. Петро дуже радів появі донечки та навіть не випускав її з рук. Ми були дійсно щасливими.
Так ми прожили три роки. Допоки одного дня в мої двері не постукали. Це був кур’єр, який приніс якусь посилку. Була п’ятниця, я з дочкою сиділа вдома, а чоловік був на роботі. Я забрала посилку та розписалася. От тільки дивним здалося те, що я нічого не замовляла. Тож взяла її, думаючи, що це чоловік собі щось замовив.
Відкривши посилку, помітила конверт, а на ньому моє ім’я. Вирішила не чекати Петра та перевірити, що ж там було. Побачене просто збило мене з пантелику. Там були фото мого чоловіка з якоюсь жінкою. І ті фото були зроблені в ресторані. На них мій чоловік обіймав та цілував якусь брюнетку. Всередині був лист.
“Я коханка вашого чоловіка. З ним ми познайомилися ще три роки тому, коли він їздив у відрядження. Гадаю, ви повинні знати, з ким живете. Наші стосунки не пройшли без наслідків. Недавно я народила від нього сина, але я не збираюся тягнути все сама. Тож якщо вашому чоловікові потрібна буде ця дитина, він може забрати її в дитячому будинку. Далі самі вирішуйте, як діяти. Але не шукайте мене”.
Мене обілляло холодним потом. Якби не ті фото, я б ніколи в житті не повірила в це. Так хотілося вірити, що хтось просто невдало пожартував. Але кому це потрібно, тим паче в такий час?
Увесь день я не могла знайти собі місця та все чекала чоловіка з роботи. А коли він повернувся, я ще у дверях простягла йому в руки ті фото та лист. На його обличчі навіть не було подиву. Петро полегшено зітхнув, а потім сам почав розмову.
Три роки тому він і справді їздив у відрядження в інше місто. З того часу між ними й зав’язалися стосунки, які тривали, допоки та жінка не завагітніла від нього. Познайомився він з нею в готелі, де й проживав під час відрядження. А потім час від часу вони бачилися. Так-от куди зникав мій чоловік, коли говорив, що їде на вихідні до своїх батьків!
Петро почав падати на коліна, просив пробачити йому, адже сам не розумів, що з ним коїться. А потім почав запевняти, що кохає лише мене. З одного боку мені хотілося вірити, що він мене кохає, а з іншого – він зрадив. Я сказала, що мені потрібен час.
Думки про сина, який ростиме без батьків, просто не давали мені спокою. Хіба ця дитина в чомусь винна? Тоді я першою підійшла до Петра та запропонувала забрати того хлопчика.
“Ти повинен забрати хлопця до нас. Він твій син та заслуговує жити в любові та турботі. Я готова забути про все, що трапилося останнім часом, та дати тобі шанс. Хлопця я також прийму”. Мені важко далося подібне рішення, але я відчувала, що так буде правильно.
Петро почав мене обіймати та говорив, що я найкраща. Пообіцяв більше ніколи в житті навіть не дивитися в сторону інших жінок. Тепер ми робимо все, щоб цей хлопчик нарешті опинився в нашій сім’ї. Думаю, я зможу замінити йому рідну матір