Мене звати Віталій. Мені 30 років . старанно працюючи і не маючи можливості познайомитися з хорошою дівчиною в реальному житті, я звернувся до онлайн-знайомств в надії знайти свою другу половинку. серед різноманітних профілів мене зацікавила одна жінка на ім’я Настя. Незважаючи на те, що вона була на два роки старша, наші розмови були цікавими і приємними. Вона володіла розумом і захоплюючою особистістю, що заінтригувало мене.
Після місяця віртуального спілкування я запропонував зустрітися особисто. Ми домовилися зустрітися в кафе в центрі міста, і з наближенням призначеного часу очікування зростало.
Нарешті, момент настав , і Настя виявилася ще кращою, ніж на фотографіях . Ми сіли за столик, замовили по напої, стейки та салати, почали знайомитися віч-на-віч. Однак моє здивування швидко змінилося розгубленістю, коли Настя швидко попросила у офіціанта окремі чеки. Я не міг зрозуміти, чому вона наполягала на цьому, особливо на нашій першій зустрічі.
З цікавістю і занепокоєнням я поцікавився , чим вона керувалася у своїх діях. Її відповідь застала мене зненацька:
“А ти думав, що я за тебе заплачу?” – запитала вона.
-“Ти напевно, жартуєш? Навіщо тобі платити за мене? Навпаки, я б із задоволенням тебе пригостив. Я ж чоловік. І в мене стандартні погляди на побачення” , – відповів я, щиро здивований.
-“О, а потім ти б наполягав на тому , щоб запросити мене до себе на каву, так. Так би мовити розрахуватися? Ні, дякую!” відповіла Настя і швидко вийшла з кав’ярні.
Я залишився стояти на місці, спантеличений і розгублений, намагаючись зрозуміти, що пішло не так. Я запитував себе , чи не сказав я чогось недоречного або образливого . Ситуація набула несподіваного повороту, і я відчув себе абсолютно розгубленим і не знав, як діяти далі…
Де ж мені знайти просту, симпатичну, і головне адекватну дівчину?