« Ну чому?! Я не хочу цієї дитини! Я не хочу народжувати!» – слова у моїй голові, коли я побачила свій тест на вагітність…
Почну з самого початку. Коли мені виповнилось 17, на свій день народження я зустрілась із тим самим хлопцем, якого я кохала безмежно і була готова на все заради нього, і от через декілька місяців у мене пропали критичні дні, я вирішила зробити тест на вагітність, і він показав мені дві полоски.
Мій хлопець не дуже зрадів цій новині, почав говорити про те, що це не його дитина і таке інше, хоч і знав, що він у мене був першим і єдиним. Через тиждень він уже зник з місця, і додзвонитись я до нього не могла, тому сама вирішила піти до лікаря-гінеколога.
Я вирішила, що мені варто зробити аборт. Я можу перерахувати багато причин, чому я вважаю, що це буде правильне рішення, але досить я думаю буде того, що я взагалі не хотіла дітей, через яких я змушена була б покинути усі свої цілі й мрії. Я була впевнена, що якщо я все ж народжу цю дитинку, то не буде її любити усім серцем, не зможу її забезпечити усім чим треба, та й виховання гідного дати не зможу.
Я довго працювала з психологом, бо не могла усвідомити всього того, що зі мною сталось, я весь час відчувала провину, але з часом я змогла побороти цю проблему і продовжила своє навчання.
Наступні шість років я взагалі не сприймала ніяких чоловіків, відчувала недовіру. Але згодом мій майбутній чоловік зумів подарувати мені впевненість у завтрашньому дні за що я йому дуже вдячна.
Мені було 26 коли ми нарешті почали планувати нашого малюка. Але завагітніти я ніяк не могла, ми звернулись до лікарів, і після обстеження все ж знайшли проблему.
Лікарі нам сказали, що ми двоє абсолютно здорових людей, які можуть мати дітей, але ота моя помилка, яку я зробила у 17 років, заважає нам зараз мати дітей.
Але мій чоловік прекрасна людина, бо сприйняв усю ситуацію нормально, тому ми прийняли рішення, що будемо жити для себе, а там як буде…
Зараз мені уже 45,і я дізнаюсь, що вагітна, наче як тоді у сімнадцять років.
Мені так прикро, але я знову не дам життя дитині, адже я вже надто стара, щоб народжувати…ще й в такий непростий час.
