Якось я ішла в місто у справах, як раптом мою увагу привернула бабуся, яка просила милостиню. Вона виглядала втомленою та змарнілою. На вулиці було холодно, і жінка явно була одягнена не по погоді.
Одяг на ній був старий та зношений. Особливу увагу в мене привернув її плащ. Він був осіннім. Звісно, у десять градусів морозу це не найкращий варіант. Про її старе подране взуття я взагалі мовчу. Вона з простягнутою рукою вся тряслась від холоду. Дехто проходив повз, дехто давав їй гроші або їжу.
Мені стало ніяково, й у той момент дуже захотілося бодай чимось допомогти бабці. Я не мала з собою готівки, тому вирішила, коли повертатимусь додому, знімлю з карточки гроші та дам їй. Дуже надіялася її застати на тому ж місці. Я зайшла в супермаркет та придбала кошик продуктів для старенької. Взяла молоко, крупи, чай, печиво. Мені хотілося зробити їй приємно. Не з хорошого життя вона там стоїть. Я зняла кошти та направилася туди, де вона стояла. Але тільки я підійшла ближче до неї, мене вразила цікава картина. Біля бабці стояла жінка, років десь сорок. Та найцікавіше було далі… Старенька почала вивертати кишені, щоб віддати тій жінці свій заробіток. А потім віддала їй увесь вміст коробки, куди вона збирала гроші. Перше, що мені спало на думку, ця жінка – її начальниця.
Це як історія про жебраків, які на когось працюють і мають за це зарплату. Але потім я переконала себе, що не може начальниця так виглядати, вона була бідно одягнена.
І переважно гроші забирають в кінці дня, а це був обід.
Я стала йти дуже повільно, щоб таки дізнатися правду. Я почула слова тієї жінки та все зрозуміла.
– Мамо, швидше, я спішу.
Після цих слів я передумала давати бабусі гроші. Допомогти старенькій бабці та спонсорувати здорову молоду жінку – це різні речі. Я до кінця не знаю всієї ситуації, але чомусь переконана, що ці гроші жінка бере не на їжу. Адже в іншому випадку вона може знайти роботу та допомагати своїй матері. Невже їй не шкода старої людини. Бо тоді я не знаю, в чому причина.
Якби я трохи раніше підійшла і кинула кошти, то певна, що я б просто проспонсорувала цю молоду дармоїдку.
Хоча мені було б значно легше, якби я не бачила тієї картини, а просто допомогла старенькій людині. За гроші, які я хотіла дати бабці, я купила корму та погодувала вуличних собак. Він них точно не варто чекати чогось підступного. Цей випадок переконав мене в тому, що перш ніж комусь допомогти, потрібно переконатись, чи принесе це користь.