Для нашої сім’ї Новий рік – особливе свято з унікальними традиціями та обрядами. Останні роки ми звикли святкувати Новий рік вдома, в теплому сімейному колі. До нас у гості завжди приїжджає рідня чоловіка. На мені, як на господині, лежить завдання розмістити їх на ніч та наготувати стіл. А потім, після застілля, на мені ще й прибирання зі столу та миття посуду. Правду сказати, після цього мені вже нічого не хочеться. Хіба ж це відпочинок у свята?
Отож цьогоріч я вирішила трохи змінити правила та попередила родину, щоб вони приїжджали зі всім своїм. Звісно, я також щось готуватиму, але мені буде легше, якщо й вони привезуть якісь страви. Отож я склала меню та розіслала список родині чоловіка, попросивши їх визначитися, хто що готуватиме. Вони прочитали моє повідомлення, але нічого не відповіли.
Про свій задум я розповіла сестрі. Вона скептично посміялася зі словами: “Звісно, розумна ідея, але з цього навряд чи щось вийде”, – мовила вона.
От і настала очікувана дата. Я увесь день готувала страви. Хотілося приготувати щось просте, але водночас смачне. Чоловік також допомагав – прибирав у хаті.
Зі списком своїх страв я швидко впоралася, а потім пішла робити макіяж та вдягатися. Попрасувала плаття, накрутила волосся, зробила маску для обличчя та стала чекати гостей. До мене зателефонувала чоловікова сестра, поцікавившись, як там приготування до свята. Я сказала, що зі свого списку вже зі всім впоралася, тож тепер чекаю страв від них. Вона змовчала. Я зачекала, поки її обурення пройде, а потім поцікавилася, чи все гаразд. Василина сказала, що вони нічого не готують, адже не сприйняли мої слова серйозно. Потім вона додала – якщо я хочу, можу сама ще щось приготувати, а ні – свята не буде.
Та й взагалі, у неї болить голова, тож Василина взагалі не знає, чи прийде до нас.
Минула година. Мені подзвонили інші родичі чоловіка та сказали те саме. Дехто навіть насмілився заявити – якщо я ставлю такі умови, то краще сидіти вдома. Нам зателефонували усі, окрім батьків чоловіка. Надіялася, хоч вони приїдуть та з розумінням поставляться до моєї пропозиції. Вони таки приїхали, але без страв. Привезли торт, вино, м’ясну нарізку та фрукти.
Я запросила їх до столу. Свекруха обурилася, чому на столі так мало страв.
– Олів’є, запечена картопля та овочі…І це все на таку велику компанію? Це що новорічний жарт? А де інші страви? В холодильнику? Давай я допоможу тобі викласти, – сказала вона.
– Нема що витягати. Це всі приготовані мною страви. Решту мали принести ви та інші члени родини, – мовила я спокійно.
Після цього батьки надовго не затрималися. Вони встали та пішли, сказавши, що погано себе почувають. А ми з чоловіком вперше за стільки років лишилися самі. І знаєте що? Ми не засмутилися, а спокійно посиділи за святковим столом. Це був найкращий Новий рік у моєму житті. Мені не прийшлося стояти увесь день біля плити, хвилюватися, що чогось не вистачає, я не думала, як всім догодити. А ще мені не довелося мити за всіх посуд та збирати зі столу гору тарілок. І чому ж я раніше до цього не додумалася.
Наступного дня ми спали до обіду. Виспані, в чистій квартирі. Чоловік також нарешті зрозумів, що увесь цей час ми не святкували, а всіляко догоджали його рідні. Більше цього не буде.