Коли ми з дружиною знову посварилися, то я вирішив, що не можу більше це терпіти та пішов геть. Зібравши речі, я пішов до найближчого готелю.
Пішов саме я, тому що ми жили у квартирі, яку її подарували батьки, тому я на неї не мав жодних прав. Того ж вечора у готелі я почав шукати в інтернеті собі квартиру й вірив, що це початок мого спокійного та щасливого життя. Мабуть, я ще ніколи так не помилявся.
Моя Марина непогана жінка, навіть хороша, можу сказати чесно, що любив її, проте останнім часом наші стосунки стали нестерпними. Річ у тім, що дружина дуже довго шукала себе, а потім роботу, у господарстві вона теж була ніяка, а з дітьми не поспішала, мов боїться зіпсувати фігуру. І весь цей час я старався її підтримувати, сам шукав вакансії, друзі могли щось підкинути. Проте щоразу після співбесіди я чув ту саму історію про те, що ця робота її не підходить, бо нудна, мало платять, не має де поїсти, далеко від дому і так далі…
А останнім часом від нудного життя вона почала часто ходити у магазини й витрачати мої гроші. Коли я переїхав від неї, то видихнув з полегшенням.
Проте моє спокійне життя тривало кілька днів, а потім мені почали телефонувати її батьки з проханнями про те, щоб я повертався до неї та мирився. Вони розповіли, що зараз всі її витрати впали на них, а вони й так на мізерні пенсії живуть, ледь їм вистачає, а тут ще доньці треба допомагати. Після цього також говорили про те, що вона плаче за мною і її дуже важко дається розставання зі мною.
Коли я намагався їм пояснити, що це і моє життя і я не можу витрачати його на таку людину, то вони починали мені обіцяти, що Марина зміниться й обов’язково знайде роботу.
Ці дзвінки були кожного дня. А одного разу вони й зовсім вирішили, що можуть купити мене й почали пропонувати давати гроші нам з пенсії, доки дружина не влаштується на роботу.
З одного боку мені шкода теща з тестем, вони хороші люди, які ніколи й слова мені кривого не сказали, проте сама Марина за весь час нашого розставання не нагадувала про себе і не виявляла бажання все змінити. Проте я знаю, що у неї дуже впертий характер, можливо, тому й мовчить…
Зараз я все частіше думаю про те, щоб помиритися з нею, але чи допоможе цей місяць розлуки усвідомити її свої помилки?