Мені досі соромно за той вчинок. Це було підло, погано й не по-людськи, особливо тому, що це стосувалось моєї коханої жінки. Я й досі не знаю, що затьмарило мій мозок у той момент.
Я наскільки був зачарований іншою, що не помічав нічого навколо. Мені здавалось, що кохання до Олени сильне й справжнє і мені потрібно за нього триматися.
Олена прийшла працювати до мене, стала новою помічницею, її обрав керівник, а не я. Але вже з першого погляду вона мені сподобалось – красиве тіло, надзвичайний аромат, соковите й молоде тіло, а її усмішка… Все так і притягувало.
А моя дружина була інакшою. Я бачив її лише вдома у піжамі, або зручному мішкуватому одязі, фарбувалась вона рідко, а каблуки одягала останній раз, мабуть, на наше весілля.
Наскільки мені сподобалась та зовнішність Олени, що я не стримався й зрадив дружині, був переконаний, що це для неї це назавжди залишиться таємницею.
Проте Олена не хотіла, щоб я користувався нею лише для розваги. Вона вчиняла так хитро, що я спочатку і сам цього не розумів. Почала лишати на моєму одязі знаки, то помада на сорочці, то запах чужих жіночих парфумів, то ще щось. Згодом вона почала писати мені повідомлення інтимного характеру, тому доводилось вимикати сповіщення від неї. А потім вона взагалі збожеволіла і відправила дружині наші інтимні фото.
Дружина мене вигнала. Почав жити з Оленою й усвідомлювати, що зовсім не кохаю їй, а всього лише вподобав гарну обкладинку. Та й сама дівчина почала інакше поводитися – почала вимагати гроші, говорити, що я старий. І от ми теж розійшлися.
Після цього минуло не мало часу, як я, йшовши з роботи, побачив мою колишню дружину. Вона сиділа за столом у кафе з якимось красивим чоловіком, мабуть, у них було побачення. Але я наскільки зачарувався її красою, що довго не міг відвести погляд. І чим я думав, коли зраджував їй з красивою обгорткою?
Після цього я ще не раз приходив до дружини з квітами й пробаченнями, писав повідомлення, намагався загладити свою провину, але у її погляді не було більше ніжності до мене.
– Досить переслідувати мене. Ти для мене ніхто. Ти вмер тоді, коли я отримала ті фото! – говорила вона на мої чергові вибачення.
Я не знаю, як мені бути. Я все ще люблю її, хочу бути з нею, але розумію, що вона не зможе мені цього пробачити. І як жити з думкою про те, що колись вона обійматиме когось іншого, як раніше обнімала мене?
