Нашій онучці Оленці було лише тринадцять років, коли ми відправляли її до бабусі Дарини на двотижневі канікули. Спочатку Оленка любила проводити час з бабусею, і між ними був чудовий зв’язок. Але роки йшли, Оленка дорослішала, і чарівність села почала зникати для неї. Вона сумувала за своїми друзями, кінотеатром та різноманітними заходами, які їй подобалися в місті. Крім того, Олена була єдиною онукою своєї бабусі, і приїзди до неї стали способом принести трохи радості в її життя.
Одного разу батько Олени привіз її до бабусі, коли її мати, Марія, народжувала другу дитину. Вони вирішили, що Олені буде корисно подихати свіжим повітрям і поспілкуватися з бабусею. Приїзд Олени також покращив фінансове становище Дарини, оскільки її зять надсилав гроші, щоб підтримати витрати дівчини під час її перебування.
Спочатку Дарина не очікувала, що Оленка буде допомагати по господарству, вона була просто рада її компанії. Їй було приємно, що є з ким поговорити й розділити свої будні. Однак з часом Оленка почала висувати вимоги та скарги. Вона знала, що батько дає бабусі гроші, щоб вона могла купити все, що забажає, і вона очікувала найкращих ласощів та їжі.
На жаль, ситуація погіршилася, коли Оленка влаштувала істерику через те, що хтось з’їв її круасан. Вона звинуватила Гошу, який жив з її бабусею, в тому, що він його з’їв. Інцидент загострився, і батькові Олени довелося прийти, щоб розібратися в ситуації. Непорозуміння та істерики призвели до напруженості в родині, і з цього моменту вони вирішили більше не відправляти Олену до бабусі.
Це рішення дуже засмутило Дарину. Вона цінувала час, проведений з онукою, і, попри труднощі, дуже любила, коли Оленка була поруч. Однак обставини змінилися, і візити припинилися.