У зраді дружина мені сама зізналася. Її друг дитинства з’явився на горизонті, а вони близько дванадцяти років не бачилися. Разом часто зустрічалися після роботи, а він красиво залицявся до неї, і вона не втрималася. У них усе трапилося лише раз, вона одразу усвідомила свою помилку і совість не дозволяла обманювати мене.
Ми в шлюбі вже тринадцять років живемо, сина разом ростимо, а це однаково суцільна рутина – робота, школа, дім. Я цілком міг зрозуміти, чому вона проводила час із тим чоловіком, знаходячи в цьому відволікання. Спочатку пробачити її мені було складно, але вона клялася, що обірвала всі зв’язки з другом і більше на інших чоловіків узагалі дивитися не буде. Я сказав, що мені потрібен час, а поки що ми знову почали зближуватися, як у молоді роки – на побачення ходили, дитину то в кіно відводили, то в лунапарк, знову стаючи однією дружною сім’єю, в якій було повно любові.
Відразу скажу, що дружину ніяк не контролював і не намагався стежити, чи справді вона ні з ким не зустрічається. Мені було достатньо й того, що вона ніколи не затримувалася на роботі, приходячи вчасно, і за можливості брала вихідні, щоб провести час зі мною і сином. Її коханця ми понад два з половиною місяці не обговорювали, а він узяв і прийшов у гості, коли я один удома був. Я застудився і взяв кілька вихідних, дружина була на роботі, син у школі, а тридцятип’ятирічний Роман став ломитися у двері.
– Ви маєте змиритися і відпустити Таню, – сказав він мені з порога. – Вона мене кохає. Давно кохала, ще з університету.
– Вона вам так сказала?
– Вона говорила раніше. Ми знову знайшли одне одного і наше спільне щастя, а ваш шлюб тріщить по швах.
– З чого ви взяли? – здивувався я. – Наш шлюб у повному порядку. У нас є син – наше спільне щастя. Дружина чесно мені в усьому зізналася, і вона намагається з усіх сил, щоб налагодити колишні стосунки. Можете думати собі що завгодно, але поки моя дружина не прийде і не скаже мені, що кохає іншого і хоче піти до нього, я вважатиму, що кохає вона тільки мене.
Я виставив Рому за двері, тільки після власних слів усвідомлюючи, що все так і є – я вірю своїй дружині. Вона мене підвела раз, але вона не припуститься такої помилки знову. Якщо вона справді кохає Рому, вона, напевно, рано чи пізно зізнається в цьому й повідомить, що йде, але щось мені не віриться, що зараз вона так намагається приділяти час сім’ї, щоб кинути її.
Усі ми можемо оступитися, головне, втриматися і надалі дивитися під ноги. Моя дружина дивиться дуже уважно, і я впевнений, що Рома вигадує про велике кохання, щоб я з Танею сам посварився.
