Мене звуть Алла. З Олександром ми навчалися в одному класі, разом сиділи за одною партою. Ми завжди мали одне до одного почуття. У восьмому класі ми з ним почали зустрічатися. Ясна річ, ми були ще підлітки. Тож між нами нічого серйозного не було. Але батьки знали про наші стосунки.
Навіть після школи ми не розлучалися. Ми вступили до одного університету та стали навчатися разом. Мої мама з татом ніколи не мали нічого проти Олександра. Навіть навпаки – гуляти мене відпускали тільки з ним. Він завжди поводив себе ввічливо, був уважним до мене. З батьками хлопця я також була знайома. Вони хороші люди, та добре до мене ставилися.
Ми почали орендувати квартиру і навчалися в університеті. Після пар Олександр підробляв, тому він завжди мав власні кошти. З ним я відчувала себе по-справжньому щасливою.
Минуло два місяці. У мене була затримка, тож я вирішила зробити тест на вагітність. Він показав дві смужки. Я не знала, що й робити. Думала, Олександр скаже позбутися дитини, адже ми ще обоє навчаємося та не маємо власного житла. Але найбільше я боялася реакції наших батьків. Страшно було уявити. Ми ж ще студенти, тільки закінчували перший курс.
Коли хлопець ввечері повернувся з роботи, я сказала йому про вагітність. І його реакція була дуже неочікувана для мене. Він міцно мене обійняв та сказав: “Нічого, люба, ми виховаємо цю дитину як справжні батьки”. Я була вдячна Олександру за таку підтримку.
Тепер залишалося тільки розповісти про все батькам. Мама Олександра навіть зраділа цій новині. Пообіцяла нам у всьому допомагати. Тоді вона разом з нами пішла до моїх батьків. Вони були здивовані, хоч і намагалися це не показувати. А потім сказали: “Ну що ж і ми, чим зможемо, допоможемо”. На третьому місяці вагітності ми з Олександром розписалися. На той час у мене ще не було видно живота. Ми з Олександром перевелися на заочне навчання. Так нам було легше. Мій хлопець влаштувався на хорошу роботу. Його батько посприяв, щоб сина взяли в офіс у престижну фірму. З того часу він став приносити додому непогані гроші. Нам вистачало для прожиття.
Батьки з обох сторін допомагали нам як моральною підтримкою, так і грошима. Вони часто приносили нам продукти. Мами кожного разу по черзі ходили зі мною на прийом до лікаря.
Батьки Олександра придбали нам візочок. Мої батьки купили немовляті ліжечко. Разом з хлопцем ми ходили та обирали нашій майбутній дитині речі. Настав час народжувати. Пологи пройшли легко. Наш син народився здоровим хлопчиком. З пологового нас зустрічали всією ріднею. Було дуже приємно та неочікувано.
Певний час ми жили в батьків Олександра. Свекруха зі всім мені допомагала. Майже щодня до нас приїжджала моя мама, щоб я мала змогу відпочити.
Пізніше ми переїхали у своє помешкання. Рідня часто приходила до нас у гості, вони, як могли підтримували мене з чоловіком та дитиною.
Якось, коли я гуляла з сином, на вулиці зустріла своїх колишніх однокласників. Таня оглянула мене з голови до ніг, а потім зухвало мовила:
– Як це ваші батьки дозволили вам народити дитину? А навчання?
– Так, ми навчаємося на заочному. Батьки з обох сторін підтримали нас. І я безмежно їм за це вдячна. Адже тепер нам є заради кого жити. Ми щасливі.
У той момент мені стало радісно від того, що в нас такі батьки. Сім’я – це найбільше багатство кожної людини. І ніякі гроші цього не замінять. Чого ми варті без рідних? Треба цінувати кожен момент з ними. Не в кожного історія закінчується так щасливо, як у нас.