Мій батько, завжди соромився нашої мами, тому ходив у гості до знайомих чи друзів один. Минуло вже понад 10 років як наші батьки розвелись, але ця ситуація досі болюча для мене. Наш тато, відверто кажучи, був жахливим чоловіком, бо завжди принижував мою маму, кажучи, що по житті вона ніхто, бо нічого не досягла і навіть роботи вона нормально немає. Весілля вони зіграли в досить ранньому віці, їй було 18, а йому 27. Мама встигла отримати лише професійно-технічну роботу, вивчилась у ліцеї на кухаря. Після закінчення навчання, відразу народила мене, а через два роки ще й мого молодшого брата, тож навіть не встигла знайти нормальну роботу. Мама весь свій час приділяла лише нам, у неї не було часу на себе. Батько, замість того щоб її підтримати, міг лише її дорікнути в тому, що вона ніхто і нічого в житті не варта.
Мама терпіла це все, адже безмежно кохала батька, тому все йому пробачала, поваги й любові зі сторони чоловіка не було. Звичайно, мамі було образливо, коли тато ходив до друзів в гості один, на фоні цього виникали вдома конфлікти.
Якось мама пішла на ринок, щоб купити продуктів додому, і тут її спіткало нещастя. В неї вкрали сумочку, в якій лежали гроші і її важливі документи. Після цього, батько ще більше почав ненавидіти мати, він кричав на неї й звинувачував в тому, що вона людина без мізків. Моя мама ніколи в його сторону поганого слова не сказала, а навпаки, завжди йому казала, що влаштується на достойну роботу і буде розвиватись, а він казав лише сміявся з неї й казав, що нікому вона не треба. Він кожну сварку казав мамі, що вона закінчила лише якийсь там ліцей, а він має вищу освіту юриста і зараз працює за професією.
Так одного вечора тато повернувся з роботу і сказав мамі, що він має іншу жінку яку кохає і хоче розлучитись. Мама хоч і сильно засмутилась, але розуміла, що бути разом це дійсно свого роду каторга, адже ніхто із нас в цих стосунках не є щасливий. Ми вже із братом були досить дорослі, тож підтримали маму. Ми їй почали у всьому допомагати, вона навіть влаштувалась на роботу прибиральницею в красивий готель. Вона розуміла, що повинна нас якось забезпечити усім необхідним, адже батько навіть не згадував, що в нього є ми. Мама не забувала про своє улюблене заняття й активно в ньому розвивалась – випікала різні десерти. З часом, до неї почали навіть поступати замовлення. Одного разу до мами прийшла сусідка, і попросила спекти триповерховий торт, і мама погодилась, адже добре знала цю справу.
Після цього, маму запросили працювати у кондитерську, оскільки сусідка замовляла торт до якогось бізнесмена, і йому дуже сподобався торт, який мама спекла. Його вразили смаки й оформлення. Мама була дуже щаслива цьому. Навіть деякий час не вірила, що буде займатись улюбленою справою і заробляти непогані гроші. Так вона почала свою роботу в Олександра. Спочатку він дав їй роботу і між ними були лише ділові стосунки, а згодом почав проявляти до неї увагу, дарував їй квіти. Мама з нами цим всім поділилась, а ми із братом були дуже щасливі, що нарешті мама відчуває себе щасливою жінкою. Пан Олександр нам відразу сподобався, дуже красивий і вихований чоловік, було помітно, що й мамі він також подобається.
Через півтора року він запросив нас жити із ним. Між мамою й Олександром були такі стосунки, яким можна було лише заздрити. Мені шкода, що іноді жінки стають жертвами таких чоловіків як мій рідний батько.