Життя – непередбачуване та повне несподіванок. Деякі з них бувають приємними, а деякі відверто засмучують. І я самостійно мала змогу в цьому переконатися. Мене звати Алла, і я хочу поділитися з вами історією про мого тата.
Його життя минуло у важкі воєнні роки. З мамою вони одружилися ще сорок років тому. Мені завжди здавалося, що вони кохають та поважають одне одного. Останнім часом батько часто хворіє. Ми всією сім’єю піклуємося про його здоров’я.
Моя донька Віта навчається в дев’ятому класі. Після школи вона часто доглядає дідуся. Нещодавно у нашій родині трапилася велика біда. В тата стався інфаркт. Він досі лежить в лікарні.
Вчора я прийшла його навідати. Взяла фруктів, напекла пиріжків і помчала до тата. Зайшла та побачила цікаву картину – якась чужа жінка тримає його за руку. Вони мило розмовляли та посміхалися одне одному.
Спочатку я не могла второпати, що відбувається. А виявилося, це його коханка. Вони заявили, ніби кохають одне одного та більше не в змозі приховувати свої почуття.
Я одразу поцікавилася, як же мама. “Між нами вже давно нічого немає”. І це я дізналася на сімдесятому році його життя, після сорока років життя з моєю матір’ю. Серйозно? Мама про це навіть не знає. Хотілося вилити на батька усю свою злість, але я стрималася.
“Що ж тепер? Розлучення? Робиш з себе посміховисько! Сором який!” – сказала я татові.
На що він відповів, що кохає її та кохатиме до самої смерті.