Я живу з мамою і працюю на двох роботах. Я сам сплачую за продукти та комунальні послуги, оскільки вся пенсія моєї матері йде на утримання старшого брата. Я старанно відкладаю гроші, щоб купити власну квартиру, і це складний баланс – оплачувати всі рахунки й при цьому відкладати достатньо на будинок моєї мрії. Попри труднощі, я залишаюся відданим досягненню своєї мети завдяки наполегливій праці та дисципліні.
Нещодавно до мене звернувся мій брат з проханням позичити гроші на іноземний депозит. У глибині душі я знав, що він їх не поверне, тому спокійно відмовив йому. Пояснив, що гроші мені потрібні на купівлю квартири. На жаль, моя відмова йому не сподобалася, і він пішов прямо до нашої матері, щоб поскаржитися.
Фінансове становище мого брата далеке від стабільного. Він працює водієм таксі й виконує замовлення на ремонт житлових будинків, а це означає, що його дохід сильно коливається. Крім того, вони з дружиною схильні витрачати гроші на непотрібні речі, наприклад, замовляти дорогу їжу і купувати розкішні речі. Їхній спосіб життя часто призводить до того, що вони ледве зводять кінці з кінцями, попри те, що у них троє дітей і немає власного стабільного житла.
На відміну від них, я зосереджений на заощадженні та відповідальному управлінні своїми витратами. Я задовольняюся своїм старим телефоном, тоді як дружина мого брата постійно шукає найновіші моделі в кредит. Коли я відмовився позичити братові гроші на іноземний депозит, він образився і розповів про це нашій мамі.
Мама намагалася переконати мене допомогти братові, навіть якщо він не поверне борг. Вона зробила щедру пропозицію: якщо я дам йому гроші, вона перепише на мене свою квартиру. Однак я відмовився від цієї пропозиції, оскільки не хотів чекати маминого спадку.
Хоча мама прийняла моє рішення, ситуація ускладнилася, коли мій брат із сім’єю вирішив переїхати до неї, щоб заощадити гроші. Вони не врахували мою ситуацію, залишивши мене без житла. Моя мати вважала, що раз у мене є заощадження, то зі мною все буде добре, а брат перервав зі мною будь-який зв’язок.
Попри труднощі й напругу в сім’ї, я не відчуваю провини за своє рішення. Я вважаю, що вчинив згідно зі своїми принципами, поставивши на перше місце своє майбутнє і мрії, і водночас відповідально розпорядився своїми важко заробленими заощадженнями.
