Скільки себе пам’ятаю, дідусь спокою нашій родині не давав. Коли я був маленьким, він заявлявся на знімну квартиру до нас і лаявся з батьком і матір’ю. Не знаю причин, але впевнений, що не коштували вони тих сварок і витрачених нервів.
У дідуся була своя справа, але татові він ніколи не намагався допомогти, бо той сам вічно на різних роботах вештався, шукав місце, а дідусь йому ні грошової допомоги, ні ніякої іншої не пропонував. У нас усе спокійніше стало тільки після переїзду в інше місто, подалі від татових батьків. Усе якось налагодилося, пішло своєю чергою – батьки працювали, я вчився.
Коли я був у восьмому класі, у дідуся стався інсульт, через що той спершу зовсім лежачим був і вимагав вічної турботи і допомоги. Татові довелося переїхати до свого батька, залишивши нас із матір’ю на деякий час. Але навіть із тим, що дідусеві ставало краще, і він зміг частково відновити роботу лівої руки і лівої ноги, він усе ще не міг ходити і навіть готувати собі їсти. Це змусило всю нашу сім’ю до нього переїхати.
Квартирка була маленька, старенька й обшарпана. Нова школа, нові роботи… Ще й дідусеве невдоволення. Можливо, це й довело матір до того, що вона подала на розлучення і втекла від нас, залишивши трьох чоловіків у цьому всьому.
Тато намагався щосили догодити дідусеві й допомогти мені тягнути навчання. Я вступив на контракт, платити потрібно було кожні півроку, і я просто дивом дотягнув до випуску з нашими доходами. А тоді батька не стало. Усе почалося із застуди, з якою потрібно було просто відлежатися вдома, але дід нерозбірливо бурчав на батька, підганяв іти на роботу, ще й рукою однією махав. Ось тато й ходив, поки від лихоманки в лікарню не потрапив і не помер через запалення.
Дідуся я кинути ніби не можу, та й грошей на переїзд у мене немає. Але як же з ним важко! Він нестерпна людина, робить усе на зло – ту ж їжу перевертає, якщо його щось не влаштовує. Навмисне не терпить до туалету. Немов випробовує мене. І при цьому варто мені дати натяк, що я переїду, як він на кілька тижнів шовковим стає.
Погано перейматися цим питанням, але скільки ще він жити збирається і псувати життя іншим? Кінця краю цьому не видно. Знищив нашу сім’ю, і тепер мене дістати намагається.