Валентина милувалася перед дзеркалом. На ній була красива біла сукня та довга фата. Скоро в РАЦС, а вона досі не може намилуватися своїм зображенням. Дуже вже їй подобається роль нареченої. Дружки кличуть дівчину, пора вже їхати на розписку, а то запізняться. Біля РАЦСу вже зібралося чимало людей. Всі вони від нареченої. Сергій обіцяв, що приїде зі своїми гостями, тож Валентина не переживала.
Минула година, а нареченого все не було. Дівчина зателефонувала йому, а у відповідь почула тільки гудки. Вже й гості стали нервувати. Підійшла їхня черга заходити, а Валентина все чекала Сергія. Вона вийшла на дорогу з надією його побачити. Поруч стояв чоловік, він одразу звернув увагу на заплакану дівчину в білому платті. Він підійшов і спитав, що в неї сталося. Тоді вона й розповіла, що наречений не прийшов. Той відповів, що в нього трапилася подібна ситуація. Його дівчина просто не прийшла та нічого не сказала. Так вони познайомилися між собою. Як виявилося, в них багато спільного.
– Знаєш? Як щодо того, щоб стати моєю дружиною? – мовив чоловік.
Валентина якось і думати не стала. Тільки кивнула головою. Вони запросили своїх гостей та розписалися. У них навіть ресторан був замовлений один і той же. Просто різні зали. Батьки їхні були неабияк здивовані, але що поробиш, таке рішення молодят.
Після першого тосту все стало на свої місця. Так вони відгуляли гучне весілля. Тільки-от деякі далекі родичі навіть не здогадалися про авантюру молодих. Хіба батькам довелося познайомитися. Так завдяки чудовій випадковості пара й знайшла одне одного. Вони вдячні своїм колишнім, що ті вчасно кинули їх. А ще недавно в них з’явилося двоє синів. Чоловік говорить, що й не подумає на цьому зупинятися, хоче донечку. Валентина тільки радісно посміхається.
Батьки ж їхні підтримують хороші стосунки, ходять одне до одного в гості. А коли збираються всі разом, то за столом вже сидить велика родина. Батьки нареченого мають власний будинок, тому місця вистачає усім. Літом вони всі разом сидять в альтанці.
Якось, ідучи вулицею, Валентина зустріла свого колишнього нареченого. Вона ледь впізнала його. Небритий, у зношеному одязі, з сигаретою в руках. Просив вибачення. А потім спитав, чи дівчина хотіла б з ним зустрічатися. Адже батьки тоді посватали його за дівчину, яку той не любив. Він відмовився від неї та покинув, а от за Валентиною і досі сумує.
Дівчина глянула йому у вічі, а потім обернулася та пішла. Чоловік тільки провів її поглядом. Ось так буває… Часто непередбачувані обставини цілком міняють наше життя в кращу сторону. І коли ми думаємо, що це кінець, то це лише початок прекрасного.
