У 18 років я вперше в житті закохалася по справжньому. Коли я розповіла про свою вагітність коханому, він безслідно зник. Залишившись наодинці з ситуацією, я прийняла важке рішення не народжувати через такі обставини . Хоча дехто може вважати це жорстоким, моєю першочерговою турботою було благополуччя дитини і моя здатність забезпечити її належним чином. мені не вистачало ресурсів, освіти, стабільного житла, роботи та фінансової стабільності, необхідних для забезпечення перспективного майбутнього для моєї дитини.
Наслідки мого рішення були емоційно важкими . Нічні жахіття не давали мені спати, а сумління мучило мене безперестанку. Щоб пережити ці жахливі події, я звернулася за допомогою до психолога, і мені знадобилося кілька років, щоб віднайти мир у собі.
Згодом моя довіра до чоловіків зменшилася, і я відчула до них зневагу, сприймаючи їх усіх як однакових. Я повністю присвятила себе кар’єрі і досягла успіху в банківській сфері. Саме в цей час я познайомилася на роботі зі своїм майбутнім чоловіком . Наш зв’язок поглибився, коли ми відкрилися одне одному, і він дізнався всю правду про моє минуле.
Після року шлюбу ми задумалися про дітей. Незважаючи на всі наші зусилля, мені ніяк не вдавалося завагітніти. Звернувшись до лікаря, ми виявили, що хоча я була фізично здорова, наслідки мого минулого рішення перешкоджали моїй здатності завагітніти . Ми з чоловіком прийняли реальність того, що можемо провести старість без дітей, і вирішили жити для себе.
Однак у віці 46 років в моєму організмі почали відбуватися неприємні зміни. Підвищена стомлюваність, часті головні болі, ранкова нудота викликали підозри на серйозну хворобу. Відвідавши приватну клініку для здачі аналізів, я була вражена отриманими результатами: “Ви вагітні”.
Ці слова перенесли мене у 17 років, коли я вперше дізналася про свою вагітність. Хоча зараз я фінансово і матеріально готова виховувати дитину, я відчуваю себе виснаженою і нерішучою. Я вже не маю тієї юнацької енергії, щоб витримати вагітність і пологи, і не впевнена у своїй здатності забезпечити дитині здорове виховання. Чоловікові поки не сказала, вагаюся…
Що ж мені робити?