Мої бабуся і дідусь завжди були не такими як всі. Про це особливо говорили сторонні люди, але я їх сприймала такими як вони є і не помічала їх особливої «дивності», у мене із ними був особливий зв’язок, вони мене виховали. Так у житті склалось, що моя мати рано втратила чоловіка, тобто мого батька, та невдовзі вийшла заміж вдруге. З її новим чоловіком я не знайшла контакту, у нас не склалось відносин, тому я вирішила, що мені краще переїхати до бабусі із дідусем (батьків мами). Вони замінили мені батьків.
Я вже доросла, рік тому вийшла заміж, народила донечку. Живемо в орендованій квартирі, але відкладаємо гроші на власне житло. Поки що дід і баба не переписали ні на кого свою квартиру, хоча їм уже сьомий десяток. Ще думають, але я не буду їх гнати.
Прийшов момент, коли ми уже назбирали певну суму і придбали двокімнатну квартиру.Ремонту там звичайно немає, лише голі стіни, переїхати туди не можемо. Знову треба відкладати кошти на ремонт, а процес це не швидкий. Усі гроші йдуть на оплату оренди квартири й на дитину. Чоловік має змогу їхати закордон, але я не хотіла б його відпускати. Я хочу, щоб чоловік був поруч, тому що іншої допомоги у мене немає. В нас дитина, а бабуся і дідусь ніякої участі у вихованні онука не беруть.
Одного разу я звернулась до дідуся із бабусею про допомогу, хотіла взяти у них гроші у борг. Я впевнена, що гроші вони мають, адже все життя на щось відкладають. Моя бабуся хоч і пенсіонерка вже, але досі підробляє, готує дітей до ЗНО з англійської. Дідусь теж влаштувався шофером, без діла не сидить. Отримують пенсію яку відкладають, а на те, що зароблять – живуть.
Зателефонувала я їм з проханням, я все ж думаю, краще людям буду винна ніж банку. Дзвоню, пояснюю ситуацію, кажу, що віддамо із чоловіком все із процентами, але не скоро.
Що мене дуже здивувало – бабуся відмовила. Сказала, що зайвих грошей, щоб позичати комусь то у них немає. Я засмутилась, аж розплакалась, але я поставилась із розумінням. Все буває, можливо витратили на щось, тому зараз не мають.
І тут через декілька днів така новина: дідусь із бабусею летять на літні канікули на Мальдіви, а потім у Францію – до сестри дідуся. А потім ще й в Італію, на прогулянку. Це подзвонила мама і повідомила мені, що вони давно відкладають на мандри закордоном.
Мені стало так образливо, нащо було мені брехати? Пояснили б, що летять на відпочинок. Сказали, що грошей для мене позичити немає, а от на Мальдіви гроші є. Я ж не просила усю суму, яку вони мають, а хоча б половину, тоді б їм довелось відкласти поїздку в Італію, а ми б зробили мінімальний ремонт…
Тепер поки вони лежать біля океану, я відпустила свого чоловіка далеко на заробітки. У нас не було іншого вибору.