– Замовмо фіолетові шпалери, – сказав чоловік Ірині.
– Ти не розумієш, що вони зовсім не личитимуть до кольору підлоги. Краще бежеві…
– Моїй мамі не до вподоби бежевий колір, ти ж знаєш.
– Зате твоїй мамі до вподоби безплатний ремонт, – відповіла Ірина.
Мама чоловіка якось натякнула, що було б добре зробити в неї вдома ремонт. Ірина нічого не відповіла. А чоловіку ця ідея була до душі. Адже це його мама.
Ірина була проти, але промовчала.
Все ж це не її справа. Треба, значить треба. Нехай робить. Свекруха одразу показала, що їй потрібен лише результат. Жодних “дякую”. Тільки список бажань.
– Ірино, не безплатний, а ремонт від сина, – запевнив Сергій.
– Ну звісно.
Ще б пак. Безплатно мама любить. Тому й говорила постійно Сергію. Якщо мамі щось буде не до вподоби, то вони однозначно будуть переробляти.
Ірина мала рацію. Ремонт нарешті закінчився, повернулася мама. Вона оглянула квартиру та сказала:
– Якось не дуже воно все. Шпалери зовсім не такі, як я уявляла. Та й кухня ніяка. А це що за шафи? Все настільки погано зроблено, що слів немає. Так і хочеться подати в суд.
– На кого? На рідного сина, який зробив все за власні кошти?
– Та чого ти, Ірино. Я пожартувала.
Настрій мами точно був не найкращий. Свекруха очікувала дорогий ремонт, а отримала звичайний. Все нове, красиве, але не так дорого, як вона, мабуть, очікувала. От їй і не сподобалося.
Сергій та Іра не настільки багаті, щоб робити дорогий ремонт. Вони старалися, а мама навіть не подякувала.
– Іро, здається, мамі не до вподоби наш ремонт, – сказав якось Сергій дружині.
– Ще б пак! Твоїй мамі щось до вподоби буває?
– Вона хотіла кращий…
– Слухай, у нас немає таких грошей.
– А що кредит не можна взяти? – тут як тут з’явилася свекруха.
Ірина була певна, що мама нічого не чула.
– Заради рідної мами могли б і взяти кредит чи позичити в когось. З часом все повернули б. Я б кілька гривень докинула.
Іра вирішила, що це вже занадто. Але Сергій її випередив:
– Мамо, які кредити. Ти знаєш моє ставлення до них. Тим паче заради якогось ремонту. Все гарно зроблено, зі смаком. Чого тобі ще треба?
– Хоч кухню переробіть.
І мама вийшла.
– Сергію, схоже, вона зовсім сором втратила, – промовила Ірина.
– Іро, ти знаєш, в неї нелегкий характер.
У будівельному магазині було чимало людей. Ірина тримала в руках нову скатертину, а Сергій – сантехніку. Начебто нічого не взяли, а вийшло 4 тисячі. Те треба, те потрібно. Напевно це ніколи не закінчиться.
Раптом Ірина зупинилася.
– Ти ж говорив, що в нас вже немає грошей для ремонту.
– Ти правду говориш, довелося позичити.
– З мене досить! – Ірина просто залишила на полиці ту скатертину. – Скільки ж можна! Кому треба, той нехай і купляє. Ми й так багато зробили для твоєї мами. Позичив? Це вже занадто. І не думай сперечатися! – Ірина пішла до виходу.
Сергій пішов за нею. Хоч це і мама, але, мабуть, справді досить.