Після переїзду в дідусеву квартиру, яка була по праву моя, оскільки записана була на мене, я зрозумів, що сам не потягну проживання в трьох кімнатах і ремонт так скоро не оплачу. Щоб заощадити заради нових шпалер, лінолеуму і плитки для ванної, я вирішив здати одну кімнату. Знайомих, яких така пропозиція зацікавила б, у мене не було, тому я почав шукати сусіда в мережі.
Зв’язуватися з ріелторами не хотів, щоб не віддавати частину грошей їм у кишеню, тому шукав сам. За можливості сам і зустрічі проводив, але одного разу в мене не виходило бути присутнім, і я попросив маму зустрітися з передбачуваною сусідкою. Мені краще був хлопець, бо так зручніше, але рідні наполягали на дівчині, бо вони “акуратніші, відповідальніші” і так далі.
Як я і боявся, мама про все домовилася без мене і моєї прямої згоди, і вже наступного тижня у мене з’явилася сусідка.
Спочатку ми практично не спілкувалися з нею. Стикалися вранці за чашкою кави, перекидалися кількома фразами і все. Пізніше стали разом телевізор зрідка дивитися, вечеряти, більше спілкуватися. Я дізнався, що вона навчається заочно і працює неподалік від мого будинку, про себе їй трохи більше розповів. Коли почався ремонт, вона мені дуже допомагала, і ми ніби разом облагороджували квартиру. І це нас дуже зблизило.
Мені навіть не довелося довго гадати і мучитися, щоб покликати її на побачення – вона зробила це сама.
Ось так, ми почали зі спільного проживання і якось це вилилося у стосунки. Спасибі мамі, що без мене вирішила укласти договір і поселила зі мною по сусідству мою майбутню любов.