Моя мама – унікальна жінка. Вона або нескінченно зайнята і в неї й хвилинки немає на мене та онука, або їй сумно й самотньо і це ми винні, що рідко провідуємо її. І все ж з онуком сидіти вона ніколи не хотіла. Одразу після народження, коли мене тільки виписали з пологового будинку, допомагала по дому мені саме свекруха, тому що в мами були свої справи й онука вона бачити не дуже хотіла. Аж до того, що наступні два дні народження онука вона пропускала, бачачись із ним зрідка, коли я сама до неї в гості заїжджала.
Після виходу з декрету мені вдалося повернутися на колишню роботу, тому з дитиною сиділа здебільшого свекруха, але і в тієї є чоловік і власний будинок, де її чекають.
– Добре б твоя мама теж нам якось допомагала, – зрідка порушував цю тему чоловік. – Нехай поняньчиться з онуком хоч тиждень…
Але мама ні в яку не хотіла брати дитину на стільки. Навіть дня з онуком їй було забагато. Поки в чоловіка не з’явилася приголомшлива ідея – він запропонував відправити мою маму з онуком у хороший санаторій біля моря. Його мама і сама із задоволенням би поїхала, але в них зі свекром уже були свої плани на червень.
Моя мама спочатку не дуже хотіла, але оскільки це був відпочинок, а синові було вже п’ять, погодилася. Готувати онукові не потрібно було, прибирати за ним особливо теж. У своє задоволення вони їли, витрачали гроші і ходили на море.
Таке проведення часу з онуком припало їй до душі, і вже в серпні вона запропонувала нам із чоловіком знову забрати онука, якщо ми оплатимо їм двом поїздку в гори на тиждень. Дорогувато, але ж це робилося і заради моєї мами, і заради дитини, і заради нашого відпочинку.
Мама і в жовтні пропонувала нам послуги “няні” в обмін на відпочинок за кордоном, але син ходив до дитячого садка і відпрошувати його заради поїздок ми не стали б. Мама на це сильно образилася, знову почала відмовляти нам, коли ми просили забрати онука із садочка або потримати в себе вихідні.
Нещодавно було шосте літо сина, нам знову довелося відправити його на море, цього разу зі свекрухою та її чоловіком, то моя мама влаштувала мені істерику по телефону. Вона, бачте, майже рік онука не бачила, планувала, що вони знову разом відпочивати поїдуть. А те, що вона цей рік сама з ним бачитися не хотіла, її не хвилює.
Знаю, що мама мене любить, вона завжди рада моєму приїзду і сама мене балувати намагається, оскільки я її єдина дитина, але онука вона ніби недолюблює і вдає, що його не існує, поки він не стає для неї корисним у чомусь. Не розумію, звідки таке ставлення. Чоловік припускає, що це через нього – не подобається він моїй мамі, ось і до онука вона холодно ставиться. Але ж я знаю, що мама зятя обожнює. То чому ж із моїм сином така історія?