Мама все життя виховувала мене одна. Вона завжди говорила, що я її єдина підтримка й опора.
Коли батько зрадив маму, вона прийняла рішення більше ніколи ні з ким не знайомитися, і всю свою увагу віддавала моєму вихованню.
Вона все віддавала мені, оплачувала моє навчання в університеті, важко працювала. А згодом я виріс, здобув освіту, знайшов роботу з хорошою зарплатою. На роботі я познайомився з дівчиною, звали її Марина. Через деякий між нами виникли стосунки. Марина сама родом з села, вона дуже хороша та добра дівчина.
Але моїй мамі Марина чомусь не сподобалася. Втім, так було з іншими дівчатами, з якими я її знайомив. Вона весь час намагалася знаходити в них якість вади: то дівчина надто молода, то нещира, то в неї не такий погляд, то ще щось. Кожного разу я дослухався до маминих порад, але цього разу вирішив, що буду з Мариною попри все.
Згодом Марина сказала, що вона вагітна. Тоді й зробив їй пропозицію.
Власного житла в нас не було, тож я вирішив жити з Мариною в мами. Тоді й почалося найцікавіше – мама почала звинувачувати Марину в тому, що дитина, котру та носить під серцем, не від мене. А ще вона просто хоче залишитися в місті, як і більшість дівчат з села.
Ми почали жити з моєю мамою. В мами не було іншого варіанту, як змиритися. Вона щоразу намагалася спровокувати мою дружину на конфлікт, але в неї не виходило. Марина виявилася дуже розумною. Вона робила все так, що навіть не було до чого причепитися.
У нас народилася донька Іринка. І тут мама видала… сказала, що я повинен зробити тест на батьківство. Мені стало дуже неприємно через припущення мами, отож я вирішив довести протилежне. Тест показав, що я все ж є рідним батьком Іринки. Але мамі й цього було недостатньо.
Вона запевнила, що не збирається прописувати мою дружину в себе на квартирі. Побачивши мою реакцію, вона не зупинилася, а сказала таке, від чого в мене волосся дибки стало. Запропонувала мені розлучитися з дружиною, забрати в неї дочку, та щоб ми жили разом: я, донька та мама.
Я навіть нічого не сказав їй у відповідь. Я взяв дружину, і ми пішли жити окремо. Відтоді я з мамою не спілкуюся, бо її слова мене неабияк збентежили.