Моя теща зробила неймовірно щедрий подарунок на наше весілля. Вона подарувала нам будинок своїх батьків, розташований у престижному житловому районі міста, поруч із парком та озером. ми були в захваті і вдячні, абсолютно не підозрюючи про її приховані наміри.
Однак наше початкове хвилювання швидко згасло , коли настала реальність. Наступного дня після переїзду до нас завітала свекруха і одразу ж взялася за господарство. Вона почала розмічати ділянки для майбутніх грядок і копати землю. Ми з дружиною обмінялися здивованими поглядами, повністю заскочені зненацька. Виявилося, що вона не просто подарувала нам будинок; вона задумала перетворити наш новий дім на свою плантацію.
Моя дружина Марина першою висловила своє невдоволення. Зрештою, вона завжди залишалася дочкою своєї матері, тоді як я ризикував стати головною мішенню обурення моєї тещі. На жаль, наші слова залишилися глухими. Наша пропозиція перетворити простір на рекреаційну зону замість саду викликала у свекрухи лише сміх . Її головним аргументом було:
“А їсти ви що будете? Зима запитає. Ви бачите, які часи настали тяжкі?”.
Відчуваючи розчарування, я вирішив взяти справу в свої руки. Я чітко дав зрозуміти, що рішення щодо будинку та землі прийматимемо ми, власники. Однак це твердження викликало агресивну реакцію з боку тещі:
“Ти не вклав жодної копійки в цей будинок, тому пропоную тобі помовчати. Ти прийшов сюди ні з чим, а тепер намагаєшся командувати мною”. У той момент я не міг стримати свій гнів. Нехтуючи її думкою, я імпульсивно перекинув через паркан весь її садовий інвентар. Моя теща була глибоко ображена і поклялася, що не забуде цього. Незважаючи на спроби інших членів сім’ї виступити посередниками, її гнів не вщухав.
Наступного дня вона повернулася на ділянку і продовжила копати. Я знову конфіскував її інструменти. У відповідь на нашому паркані з’явився замок. Саме тоді я серйозно задумався про те, щоб завести пса. Ситуація загострилася до такої міри, що потрібно було чітко встановити кордони заради власного здоров’я і спокою.
А ви як вважаєте, чи правильно я вчинив?