Мої батьки були надзвичайно раді, коли я виявила бажання одразу після вступу переїхати до дідуся. Вдома, крім мене, було ще троє дітей, тому нам було затісно, а дідусь віднедавна жив зовсім сам у невеличкій двушці. У дитинстві ми з братами і сестрами часто у нього бували, але останнім часом було якось не до провідувань – навчання, друзі, справи всякі.
Батьки насамперед були раді за мене і моє прагнення до самостійного життя, а в другу чергу за дідуся. Він не буде самотній, я і вдома приберуся, і з їжею допоможу, і простежу, щоб він свої ліки не забував приймати.
Тато допоміг мені перевезти частину речей, мій комп’ютер, одяг тощо. Дідусь моєму переїзду, на перший погляд, був дуже радий – готував для мене святкову вечерю, все випитував про навчання та інше.
Я відразу не помітила нічого підозрілого в його поведінці. Він мені здавався звичайним. Таким же як у дитинстві. Дивацтва почалися пізніше, коли я почала йти в університет, а після повернення не знаходити деякі свої речі. Спочатку я була переконана, що в прання кинула, а щось насправді не забрала з дому, але виявилося, що дідусь перетягував мій одяг до себе в кімнату. А ще він не дозволяв мені нічого готувати, переконуючи, що бабуся ніколи не любила чужих на кухні й тому я не маю права там готувати. Якщо щось хочу, маю йому замовити, і він сам приготує. Їжу з кафе він теж не визнавав. Доходило до того, що мені доводилося потайки проносити піцу або щось інше до себе в кімнату, щоб він не знав і не викинув.
Але дійсно сильно мене налякала одна ніч через три тижні після переїзду. Я спала в прохідній кімнаті, а дідусь у дальній. Я знала, що він може проходити повз, якщо виходить на кухню або в туалет, але було моторошно прокинутися посеред ночі і ненавмисно зіткнутися з його пильним поглядом. Він просто стояв над моїм ліжком і вдивлявся в мене. Він далеко не відразу зрозумів, що я прокинулася і бачу його теж.
Досі мурашки біжать, коли згадую. Уже страшно спати в нього вдома. І водночас попроситися назад до батьків якось соромно. Адже їм і так тісно, куди ще я? Усі тільки видихнули через мій переїзд.
От би скоріше щось із роботою придумати або знайти хлопця, з яким можна знімати щось удвох. Бо відчуваю, що довго з дідусем не протягну. Він мене дуже лякає.