З Романом ми були разом більш як три роки, щасливі й довірливі стосунки. Ми вже встигли познайомити батьків й планували незабаром весілля. Все складалось найкращим чином і я вірила, що від цього чоловіка хочу дітей та зустріти старість…
23 лютого він повернувся з відрядження, ми не домовлялися про зустріч, проте я вирішила зробити йому сюрприз і відпросилась з роботи, приготувала торт й пішла до його квартири. На щастя, у мене були свої ключі, тому доки він спав, я б навіть встигла ще каву до тортика приготувати.
Я відкрила тихенько двері й пройшла у коридор. Не встигла я зробити кроку, як ледь не спіткнулась об якісь речі на підлозі. У кімнаті було темно, тому я підсвітила телефоном, що це там валяється. На підлозі лежало чимало жіночих речей, а коли я зайшла у спальню, то побачила його з іншою…
Вони спали, обійнявшись, я не стала влаштовувати скандалів, тихо закрила за собою двері, залишила його улюблений торт та ключі й пішла геть. На вулиці був прохолодний вечір, повертатися додому до батьків не хотілось, тому я сиділа у парку й плакала. Через якийсь час до мене присів хлопець й розпитував, що трапилось. Я не стала йому розповідати про зраду, проте розмова неслась сама собою. Я й не зрозуміла, як ми опинилися в нього дома та пили чай.
Говорили ми довго, до самого ранку, а потім почалась тривога….Далі все було, як у страшному сні – сховище, перелякані люди, всюди черги, звуки вибyxіv… Весь цей страшний період поруч зі мною був Олексій, той самий з яким я познайомилась після 23 лютого!
Зараз ми живемо разом і плануємо, що у мирний час одружимось. Думаю, що сама доля захотіла, щоб ми з ним так зустрілися, адже нічого у нашому житті не буває просто так!