Люба та Святослав були одружені дев’ять років. У них росло двоє дітей. Старшій доньці було 7 років, а молодшому синові – 5. Діти швидко ростуть. Не встигнеш і оком моргнути, як вони вилетять з батьківського гнізда.
Вони обоє працювали. Тим часом їх донька ходила у школу, син – у садочок. Увечері жінка мала приготувати їсти, поки діти гралися та виконували домашнє завдання. Чоловік займався своїми справами. Так було щодня. Жодного різноманіття, сіра буденність.
Від бурхливих та пристрасних почуттів у молодої сім’ї не залишилося й сліду. Побут зруйнував всі їхні почуття. Святославу вже в печінках сиділа жінка, яка тільки що й робила, то сиділа на кухні, або ходила втомлена від побутових справ. Хоча б трохи часу приділила своєму чоловікові. Він теж хотів її уваги та ласкавого слова.
А нещодавно до них на роботу прийшла нова співробітниця – Люда. Виглядала вона дуже молодо, на років 26. Святослав навіть посперечався із товаришами, скільки ж років може бути такій красуні.
Згодом стало відомо, що Люді 29. Вона не заміжня та без дітей. З того часу Святослав зрозумів, що пора діяти. Чоловікові ніяк не вдавалося викинути з голови думки про нову співробітницю, хоч він добре пам’ятав про свою дружину та дітей.
Коли Люда пройшла стажування, вона вирішила запросити колег у кафе, щоб відсвяткувати цей момент. У той день всі відпочивали, веселилися. А коли заграла музика, Святослав наважився запросити колегу на танець. Легкі доторки рук, приємна розмова, обійми. В ту ніч Святослав не повернувся додому, а провів з Людою. Тільки під ранок він прийшов додому. Люба спала в ліжку, вона була красивою та невинною. Святославу вмить стало дуже соромно за свій вчинок, тож він вирішив, що більше таке ніколи не повториться.
Та тільки він прийшов на роботу, як все почалося знову. Ніч він провів в обіймах Люди. З того часу Святослав часто затримувався на роботі, а коли під вечір повертався, одразу біг в душ та лягав спати. Люба ні про що не питала чоловіка. Складалося враження, що вона просто його ігнорує. Вони перестали розмовляти за вечерею, не дивилися удвох серіали, не цікавилися, як пройшов їх день. Між ними більше нічого не було. Жили, ніби чужі. А діти навпаки тільки й чекали, коли тато повернеться з роботи, кожного разу вони кидалися йому в обійми.
Але Святослав не хотів помічати, як вони до нього тягнуться. Байдуже йому було й на дружину, яка ходила засмучена та втомлена. Всю свою увагу та час він дарував коханці.
Люба готувалася до дня народження сина. Замовила солодощі, повітряні кульки, купила подарунок, про який хлопчик так мріяв. Зранку попросила чоловіка не затримуватися та після роботи одразу їхати в кафе, де й мало відбутися святкування. “Благаю, заради сина прийди сьогодні швидше з роботи. Він тебе дуже чекає”.
Наближався вечір, Люба заїхала з дітьми у кондитерську, щоб забрати торт. Як раптом за столиком вона побачила свого чоловіка, котрий мило годував коханку тістечком та ніжно її обіймав. Святослав зразу побачив жінку з дітьми.
Люба не стала влаштовувати скандали, а мовчки розвернулася та пішла святкувати день народження сина. Діти не зрозуміли, з ким це був їх батько. Вони увесь вечір питали, хто та жінка й чому вона його цілувала.
Коли Люба з дітьми повернулася додому, речей чоловіка вже не було. Жінка розплакалась, дочка також не могла стримати своїх сліз. Зате син заспокоїв обох, пообіцявши їх захищати, щоб там не було.
Святослав недовго був з коханкою. Вона здатна була тільки до розваг та хорошого життя, а побут її зовсім не цікавив. Чоловік скоро пожалів про свій необдуманий вчинок, але було пізно.