Доленосна зустріч для Ірини відбулася неподалік магазину. Вона сама виходила з пакетами продуктів, як раптом почалася сильна злива. Їй не залишалося нічого, окрім як зачекати. Неподалік її погляд впав на знайому постать.
– Іване, це ти?
– Я…
Це був її колишній однокласник, з яким вони колись вчилися в паралельних класах. Вони розговорилися, почали згадувати всілякі історії.
Іван запропонував Ірині сходити на каву. А наступного дня підвіз її додому. Ця зустріч стала доленосною для пари, адже за пів року вони одружилися. От тільки перед самим весіллям трапився цікавий випадок.
Ірина з Іваном мило прогулювалися містом, розмовляли, але дівчина одразу помітила, що хлопець чимось засмучений. Невдовзі Ірина не витримала та вирішила поцікавитися, що ж трапилося.
– Ти для мене не чужа людина, і я не хочу, щоб між нами були секрети чи непорозуміння, – почав Іван.
Ірина приготувалася до гіршого.
– Пробач, насправді я ніякий не Іван. І не твій однокласник. Чесно, я й гадки не мав, хто ти така під час нашої першої зустрічі. Ти мене з кимось сплутала, я не вчився у твоїй школі.
– Чому ж ти одразу про це не сказав. Хоч навіть якщо й так, я б все одно тебе покохала, – Ірина обійняла хлопця, який невдовзі став її чоловіком.