Недавно у наш будинок поселилися нові сусіди. З першого дня їхнього переїзду вони стали всім поперек горла. Від ранку й до пізньої ночі вони робили ремонт. Вони гримали, шуміли. А від пилюки в під’їзді не можна було нормально дихати. Ми не могли спокійно ходити та дихати.
На вихідних ми були впевнені, що вони нарешті заспокояться та припинять ремонт. Але куди там. У той день в їх квартирі з’явилося ще більше працівників, і судячи зі звуків, вони почали вибивати стіну. Деякі з наших сусідів не могли більше цього терпіти, тож декілька людей зібралися й пішли до них сваритися. Де ж так можна? Щоб навіть у вихідні люди не могли спокійно відпочити. Ми стільки років прожили там, і нічого подібного зроду не виникало. А тут вони…
Розмова сусідів на них не подіяла. Вони заявили, що мають право робити ремонт до одинадцятої вечора. Їм байдуже на спокій інших. Нашим новим жителям головне закінчити ремонт.
Відповідь здивувала всіх. Хіба можна так розмовляти з людьми, з якими тобі ще жити? Сусіди повернулися ні з чим. Мій чоловік також розмовляв з ними. Але для нього було неприпустиме подібне ставлення. Він мовчки відчинив шафу, де в нас були інструменти, і рішуче повернувся до сусідів. Як згодом мені розповідали, це було дуже цікаве видовище. Мій чоловік нервово відкрив щитову та перерізав дроти. Тоді настала тиша. Сусідська болгарка затихла. Працівники разом з нашими новими сусідами вибігли глянути, що трапилося. А всі інші гучно плескали моєму чоловікові.
Інколи з людьми не можна по-іншому. Особливо з такими, які не мають поваги до інших. Це ніщо інше, як елементарні правила життя в будинку. Невже їм так подобається відчувати на собі косі погляди сусідів та зчиняти скандали? А якщо раптом знадобиться допомога? Ніхто навіть пальцем не поворухне ж.
Сусіди продовжили ремонт, але вже після вихідних. Після надпису фарбою на їх дверях вони ще й почали прибирати за собою пилюку. Адже там ішлося про те, що наступний надпис буде вже не на дверях, а на їхньому авто.