Ілона мовчки йшла дорогою. Сльози так і горохом котилися додолу. Куди ж тепер. Це все ніби страшний сон. У березні вона п0х0вaлa чоловіка, котрий зaгuнyв на передовій. І так час непростий, а в її єдиного сина виявили рідкісне захворювання. Вона так надіялася, що це не підтвердиться. Потрібні чималі кошти на лікування. Є лікар, який може допомогти, але до нього потрібно ставати в чергу. А якщо по запису, то він зможе прийняти не швидше жовтня.
Дорогою вона помітила церкву. Жінка зайшла туди помолитися. А потім стала на коліна й почала просити, щоб Бог допоміг вилікувати її синочка. Йому тільки три, ще стільки попереду, а на його долю випали такі випробування. Вийшовши з церкви, Ілона враз відчула невимовну впевненість. Вона знала, з її синочком все буде гаразд.
Наступного дня жінка направилася до лікарні, де лежав її син. Вона опустила голову вниз та про щось роздумувала, але раптом навіть і не зрозуміла, як поруч з нею промчала машина. Ілона впала. З автомобіля, під котрий потрапила жінка, вийшов чоловік та запитав, чи все гаразд. На щастя, Ілона була непошкодженою, тільки коліно забила. Головне, жива. Чоловік не став кричати на неї через неуважність, адже бачив її пригнічений стан.
Він допоміг їй підвестись та почав заспокоювати. А потім сказав, що допоможе жінці в будь-яких питаннях. Тільки Ілона невесело зітхнула й відповіла, що навряд чи він допоможе. На цьому вони розійшлись.
Вона пішла в лікарню. У палаті, де лежав її син, жінка побачила того самого чоловіка, який недавно втішав її на вулиці. Тільки-от що він тут робить?
Він усміхнувся жінці та вдруге привітався. Як виявилося, той чоловік і є лікарем, який може врятувати сина Ілони. Це ж до нього потрібно ставати в чергу. А сюди він приїхав на огляд хворих.
– Благаю, врятуйте мого сина, – мовила жінка.
І чоловік погодився, адже чекати дійсно було ніколи. Життя маленького хлопчика йшло на хвилини. Минуло два місяці, все найгірше позаду. А є ж таки Бог. Ілона так просила допомоги, а все відбулося так несподівано. Стан хлопчика значно кращий. Попереду їх чекає ще чимало, але головне – її маленький синочок житиме. Тепер Ілона часто ходить у церкву та дякує Богові за таку радість.