Наталія відчувала, що це не найкраща ідея, але вона вирішила дати шанс цим стосункам. З Петром вона познайомилася на дні народженні, згодом вони стали підтримувати зв’язок. І ось вже більше, аніж рік вони пара. Жінка ніколи не тримала в таємниці правду про те, що вона вже розлучена та виховує дитину. Але це мало цікавило її обранця.
У свої тридцять п’ять він чекав на ту саму, з котрою можна думати про майбутнє. І таки дочекався на неї. Петро вирішив зробити Наталії пропозицію. Хоча сам він із заможної сім’ї, і міг знайти б собі кращу партію. Принаймні не розлучену. Але він покохав Наталю. Їй тридцять один рік. Розлучилася жінка три роки тому. Її колишній чоловік любив випити, а ще він ніде не працював. Щоправда, він не був настільки поганою людиною. Коли не пив, то проводив час з донькою, гуляв з нею, водив до лікарні, на заняття. Але вони таки розлучилися. Спочатку Наталя почала орендувати житло, куди й переїхала разом з мамою та дочкою. Її стосунки з матір’ю також не назвеш ідеальними, а все через мамин характер. Рідний батько Наталі у свій час пішов від мами. І жінка розуміє, чому так трапилося, тож тата вона не засуджує.
Після розлучення Наталя робила спроби знайти свою справжню та щиру любов. Вона, як і кожна жінка, хотіла відчувати себе щасливою та коханою. Але всі її спроби були даремними, мало хто хотів починати стосунки із жінкою, в якої вже є дитина. Деякі чоловіки лише чекали моменту, щоб вилізти Наталі на голову та рахувати її заробітки. Наталя виглядає дуже гарною та доглянутою. Але як вона сама стверджує: “У нашому суспільстві розлучені жінки не мають права на щастя”.
Наталя спокійно ставиться й до того факту, що якщо її дочка виросте, то вона рано чи пізно покине матір. Але жінка втомилася. Неабияк втомилася. Важко жити, коли ти не відчуваєш любові, тягнеш на собі тягар побутових справ. Матір, робота, дитина. Наталя помітила, що багатьом жінкам після розлучення таки вдалося знайти своє щастя. Чому ж тоді їй не щастить? Зустрівши Петра, жінка нарешті повірила, що в неї таки є право на щастя. Але не так сталося, як гадалося… Чоловікові було неважливо, що в неї є донька від першого шлюбу. Чого не скажеш про батьків Петра.
Наталя залишила доньку зі своєю матір’ю, а сама одягла красиву сорочку та спідницю. Вона вірила, що все має бути чудово.
Прийшовши в гості до Петра, Наталя одразу помітила хазяйновитість його матері. На столі стояло чимало смачних страв. Наталя бачила, що вона сподобалася Лідії Миколаївні. Але все змінилося, як тільки та дізналася про невдалий шлюб за плечима Наталі. Тоді жінка встала та мовила:
– Якщо вже на те пішло…Я не хочу, щоб мій рідний син взяв за дружину розлучену жінку. Так ще й з дитиною на руках. Думаю, ти мене зрозумієш, Наталю.
Жінці стало дуже неприємно. Хіба розлучені жінки не мають права бути щасливими? На щастя заслуговують тільки особливі чи як? Тоді Лідія Миколаївна сказала, що діти в жодному разі не отримають від неї благословення. А якщо Петро візьме Наталю за жінку, то він може забути про батьків.
Тепер Наталя гадки не має, що буде далі. Все в її житті, ніби навмисне, йде наперекір. Наталя не знає, як цього позбутися. Щороку менше тих, хто їй підходить. Кому вона тепер потрібна? От тільки їй дійсно цікаво, чи все-таки є жінки, які після розлучення стали щасливими?