Марія гуляючи по парку була неймовірно щаслива, посміхалась перехожим і мало не підстрибуючи пересувала ногами. Близькі люди, друзі, знайомі дзвонили їй, писали смс, бо не розуміли як їй так легко вдалось все покинути й піти. Проте, останній тиждень виявився для неї по справжньому дивовижним. У неї не було бажання бачити ні чоловіка, ні сина, це люди які не потребували від мене любові, а лише чисті шкарпетки й приготовлена їжа. Та навіть дочку з онуками, яка все, що хотіла від мене весь час, це те, щоб я посиділа із внуками, бо їй треба піти у справах. Не хотіла Марія прожити життя минаючи усі прекрасні речі, які є на світі – повз.
Ранок, кабінет, промінці сонця засліплювали лице Марії, а вона посміхалась і щасливо зустрічала новий день.
Поки жінка ловила промінчики сонця, в кабінет не стукаючи зайшов Михайло Йосипович і щиро мені усміхнувся, мовляв, щоб плани на вечір вона не будувала, бо він купив квитки у театр на прекрасний спектакль!
Чоловік ніжно обійняв Марію, поцілував і промовив: «Я ніякі відмовки не приймаю, а ще, я б дуже хотів, щоб саме ти стала моєю дружиною на все життя!». Марія розгубилась, але довго не вагаючись відразу відповіла «Так!»
Тоді й почалось у неї нове, яскраве, повне любові та ніжності життя. Кожен ранок наче був схожий на казку, їй підносили сніданок з величезною любов’ю, для неї це було важливо, адже все життя підносила сніданки лише вона, а тут все для неї. У свої 50 Марія вперше відчула, що таке бути бажаною та коханою жінкою.
Раніше вона змушена була вставати раніше всіх, аби приготувати сніданок і чоловікові й сину, зробити їм обід на роботу, подати свіжий і випрасуваний одяг, мала нагодувати онуків поки дочка займається собою, заводила внуків на роботу і ще після того йшла на роботу. Через купу таких домашніх, справ які повисли на ній, Марія, думала звільнитись. Кожен вечір і ранок був схожий на попередній, усе одне й те ж: закупити продуктів, приготувати їсти, попрати й попрасувати одяг і так по колу.
Лише зараз життя Марії повернулось так, що вона наче на сьомому небі від щастя. По магазинах із Михайлом вони ходять разом, і не купляють акційні товари, а ходять у дорогі та хороші магазини. Михайло не економить на дружині, він щораз хоче здивувати її приємний подарунком або сюрпризом. Він хоче догодити своїй дружині, щоб вона була щаслива.
Здавалось би щастя… А жінка помолодшала на років десять, має чудовий вигляд, влаштувалась на прекрасну роботу від якої отримує задоволення. А головне, що знайшла людину, яка по справжньому любить. З близьких людей її ніхто не підтримав, ніхто із нею не підтримує ніякі контакти. Лише дочка й онуки частенько дзвонять і запитують як справи. Донька радіє за свою маму, мабуть, розуміє, що таке складна жіноча доля і як хочеться бути по справжньому щасливою.