У Наталі була звичайна сім’я – чоловік та двоє синів. Вони були не дуже багаті. Бізнес в Остапа не йшов, а зарплати Наталі ледь ставало на життя. Сини росли, їх потрібно було одягати, годувати, вчити. Тож вони прийняли рішення, що Наталя поїде заробити грошей, а з дітьми тим часом буде чоловік. Згодом жінка пошкодувала про це рішення.
Вибір Наталі припав на Німеччину. Там декілька років працювала її давня знайома, тож вона погодилася їй допомогти.
Наталя спершу дуже переживала, адже вона не знала, куди їде та що її жде в чужій країні серед незнайомих людей. Жінка гадки не мала, як все складеться та якими виявляться її нові роботодавці. Але, на щастя, Наталя потрапила до хороших людей, які добре платили та гарно до неї ставилися. Єдине, їй заборонили виносити на загал те, що відбувалося в сім’ї господарів.
Вона мала чимало обов’язків. Прибрати, наготувати їсти, купити продуктів… На вечір Наталя інколи не відчувала ніг. У господарів у неї була невеличка кімнатка для відпочинку. Ввечері жінка була настільки втомлена, що ледь жива лягала в ліжко та міцно засинала. Коли в господарів народилася третя дитина, жити стало важче. Наталя, як могла, допомагала їм. У неї он своїх двоє дорослих, тож жінка знала, як це доглядати дітей. Так жінка з домогосподарки стала нянькою.
Господарі щедро платили їй за працю. Майже всі зроблені гроші Наталя надсилала рідним. Завдяки їй двоє синів закінчили університети, здобули хорошу освіту. Старший син справив за мамині кошти весілля та придбав квартиру. Завдяки Наталиній праці Остап зробив ремонти в будинку, поставив нову огорожу. Такої хати на все село не було.
Згодом чоловік Наталі захотів стати фермером, тож надумав придбати комбайн та трактор. Він попросив дружину ще хоч трохи залишитися на заробітках. Довелося Наталі ще залишитися в господарів, щоб задовольнити чоловікові плани.
Минуло пів року. Молодший син теж вирішив одружитися. Наталя зрозуміла, що вона не може пропустити весілля молодшого сина, тому настав час приїхати до рідних. Тоді жінка попросила в господині місяць відпустки та вирішила без попередження приїхати до рідних. Хотіла зробити подарунок синові та невістці на весілля.
Дорога додому здавалася їй вічністю. Коли Наталя побачила рідне село, на її очах виступили сльози. Вона дуже скучила за своєю сім’єю. Чоловік поставив нову огорожу, поміняв дах. Будинок був доглянутим та красивим. На подвір’ї красувалися квіти та грядки.
– Мабуть, невістки мої посадили квіти, – подумала Наталя. Відкрила хвіртку та побачила перед собою якусь жінку.
– Вам кого? – запитала вона.
– Це мій будинок, – сказала Наталя, ледь перевівши подих.
– Що ти таке верзеш? Це дім мого чоловіка, ми живемо з ним разом, – впевненим голосом відповіла та жінка.
Раптом з хати вийшов Остап.
– Наталю, зачекай, нам потрібно поговорити, – сказав той. Але Наталя вже нічого не чула. У вухах шуміло, в очах потемніло. Жінка непритомна повалилася на землю. Прокинулася, коли незнайомка бризнула на неї водою.
– Пробач. Я й гадки не мала, що в нього є дружина. Дай мені кілька хвилин, і мене тут не буде.
А Остап тим часом поспіхом зібрав речі та поїхав до синів. Вкотре перелякався.
– Стій. Тобі не треба кудись іти. Не хочу тут більше залишатися. Чоловік з синами зрадили мене. Бачити їх не хочу після цього, – відповіла Наталя.
Ледь переплітаючи ногами, вона пішла до матері. Ось так скінчилися її заробітки. Хотіла кращого життя для своєї сім’ї, а натомість все втратила.