– Відчепись від моєї доньки! Не смій підходити до неї, жебрак!
Молодий чоловік із нерозумінням дивився на доглянутого і ставного чоловіка середнього віку. Наживо він бачив його вперше. Раніше він бачив цього чоловіка тільки на фотографіях у будинку своєї нареченої.
– А ми вирішили одружитися, – тихо промовив молодий чоловік.
– Одружитися!? А ще що ви вирішили? Ви в мене дозволу взагалі запитали? Треба ж, вирішили вони! Не для того я все життя працював цілодобово, щоб на старість років ще й узяти якогось жебрака на утримання!
– Хіба я Вас про щось просив?
– Просив!? Ха! Ще чого не вистачало! Та звідки в тебе нахабства стільки? Подивися, як ти живеш! Що твої батьки нажили? Кімнату в комуналці? Я своїй доньці дав усе найкраще! Великий будинок біля озера, обставив його за вищим класом, купив їй машину, організував навчання за кордоном. А що в тебе є? Достаток має бути до достатку. Я знайду найкращу партію для своєї дочки. Забудь про неї.
– Це Ваше рішення чи Вашої доньки?
– Що? Хто її питатиме? Як я скажу, так і зробить!
– Але ж у нас буде дитина, – боязко запротестував хлопець.
– Яка дитина? Вони ще й дітей вирішили заводити! Ніяких дітей! Нічого злидні плодити! Не буде ніякої дитини – я все організую! І це моє перше й останнє попередження! Побачу поруч із донькою – пошкодуєш!
Хлопець ще довго стояв біля відчинених дверей, не знаючи, як вчинити йому далі. Він дуже любив свою наречену і мріяв створити з нею сім’ю. І дитина була бажана і довгоочікувана. Він не розумів, як йому жити далі.
Наступного дня він зателефонував своїй нареченій. Але те, що він почув, розбило його серце.
– А що я можу зробити? Ти ж бачиш, тато проти. А дитина? Не буде ніякої дитини. Забудь про мене.
Через кілька днів він усе-таки почав шукати зустрічі з дівчиною, чекаючи її в місцях, де часто бувала. І в один із таких вечорів, коли він повертався додому після спроби поговорити зі своєю коханою, біля під’їзду на нього чекали троє хлопців. Вони дуже побили його і майже місяць хлопець провів у лікарні. Дівчина навіть не заперечувала причетність її родини до цього:
– Ну а що ти хочеш? Тебе ж попереджали.
Хлопець замкнувся в собі й не хотів ні з ким спілкуватися. Він оберігав свою самотність, як велику коштовність.
Йшли дні, тижні, місяці. Хлопець сумував за своєю коханою і не впускав нікого у свою душу. Він замкнувся в собі й не хотів ні з ким спілкуватися. Його мати переживала за нього:
– Синочку, ну не можна жити з тугою на душі. Відпусти її…
Настала зима, випав перший сніг… У свій вихідний хлопець завжди намагався втекти з дому, щоб побути на самоті й не спілкуватися з матір’ю. Йому подобалася самотність, коли не треба було слухати про те, що треба продовжувати жити й залишити все в минулому. Ось і сьогодні він вирушив погуляти в парк. Відійшовши досить далеко від будинку, він згадав, що забув телефон удома. Але ж він чекав важливого дзвінка з роботи. Новий клієнт мав зателефонувати й підтвердити угоду. Але хлопець вирішив не повертатися додому – погана прикмета.
Зимове сонце вже хилилося до заходу, все ще змушуючи білий сніг прикрашати блиском парк. “Котра ж зараз година?” – подумав молодий чоловік. Біля великого дерева він побачив дівчинку, яка сиділа навпочіпки й стукала горішком об горішок, щоб привабити білку.
– У тебе руки вже холодні. Немає тут білочки. Ходімо додому, – сказала мама дівчинки й забрала в неї горішки. Малятко голосно заплакало.
– Вибачте, не підкажіть, котра година? – звернувся хлопець до мами маленької дівчинки.
– На моєму годиннику початок зими, – пожартувала вона, – а насправді половина четвертої.
Крихітка з цікавістю роздивлялася незнайомця, що підійшов, і, не відводячи від нього погляду, непомітно забрала горішки з руки матері й знову почала постукувати ними.
– А ти голосніше стукай, білочка просто не чує, – хлопець узяв горішки й став стукати сильніше. Але білка так і не з’явилася. Маленька дівчинка з розчаруванням дивилася на незнайомця. – Напевно, вона в дуплі гріється. Холодно дуже сьогодні, не звикла вона ще до снігу. Наступного разу вона обов’язково прибіжить, ось подивишся.
На обличчі дівчини з’явилася усмішка.
– Ви дуже добрий. Наш тато був таким самим.
– А чому був?
– Він загинув. Рік тому. В аварії.
Хлопець не став більше розпитувати молоду жінку про її чоловіка, він бачив, як важко їй про це говорити.
Наступного вихідного молодий чоловік знову пішов гуляти в парк, прихопивши цього разу з собою горішки. Йому дуже хотілося побачити ту маленьку дівчинку. А може, й білочку вдасться приманити. Не змовляючись, цих зустрічей у парку чекали всі троє. Їм дуже подобалося проводити час разом.
Через рік, на цьому ж місці, хлопець освідчився в коханні й зробив пропозицію вийти за нього заміж. Він обіцяв любити їх обох і завжди оберігати. Звичайно ж, жінка погодилася. І вона, і її донька дуже прив’язалися до їхнього нового знайомого.
– На годиннику початок зими. Нехай цей момент стане початком нашого нового життя, нашої нової сім’ї, – з усмішкою вимовив він.
Одного разу в супермаркеті молодий чоловік побачив свою колишню наречену. Він хотів її обійти, удати, що не помітив. Але вона звернулася до нього перша:
– Привіт! Як ти?
– Я? У мене все добре. Одружився, сім’я. А ти?
– Заміж я так і не вийшла. Вибач мені за минуле. Мій батько… він хоче…
– Ой, вибач, мені пора йти. Мені доньку з садка скоро забирати. Всього найкращого.
Закінчився листопад, і знову настала зима. Випав перший сніг і, немов за помахом чарівної палички, вулиці засяяли від блиску сонця по білому зимовому покривалу.
– Дівчата, збирайтеся на вулицю! Де твої рукавиці? Знову загубила? Ми скоро вже врожай із твоїх рукавиць збиратимемо в парку, – жартував глава сім’ї, дивлячись на збентежене дівчисько.
Вони прийшли на своє улюблене місце, біля того великого дерева, де вони зустрілися вперше, де з’явилися нова надія і любов.
– Котра година?
– Початок зими.
– І початок нового життя. У нас буде малюк або малятко.
– І ти мовчала про це?!
– Я чекала, я хотіла зробити це саме тут.
Дівчинка так само постукувала горішками під деревом, але цього разу білочка прибігла. Вона нагострила вушка, немов підслуховуючи розмову дорослих. А маленька дівчинка не звертала жодної уваги на маму з татом, вона поки що ще нічого не знала…