Я родом з Харкова. Все своє життя прожила там. Моя дочка ще шість років тому в Інтернеті познайомилася з хлопцем зі Львова та переїхала до нього жити. Діти нечасто приїздили до мене: у них там робота, свої турботи. Та і відстань не маленька.
Але в березні донька подзвонила до мене та сказала, щоб я переїжджала до них, адже знаходитися в Харкові небезпечно. Я зібрала валізи та приїхала до дітей. Анастасія, моя донька, з дня на день мала народити дитину. Дорога була нелегкою, а ще я дуже зголодніла. Я взяла таксі та приїхала до дочки.
Через десять хвилин постукала у двері Анастасії. Вона відчинила й одразу мене обійняла. Я була надзвичайно втомленою з дороги та сказала доньці, що їла ще зранку.
Дочка поставила переді мною два шматки хліба та чай. Я дуже здивувалася. Але змовчала – можливо, Анастасія погано себе почувала, тож не встигла нічого приготувати. Тоді я попила чаю, трохи відпочила та вирішила сходити в магазин купити щось смачне для зятя та доньки.
Не встигла я взутись, як у дверях з’явився Ігор. Він саме повернувся з роботи. Анастасія одразу покликала його до столу. Витягла з духовки запечену рибу, салат та картоплю, а потім покликала чоловіка до вечері.
Я стояла в коридорі, чекаючи що дочка і мене покличе до столу. Але ні. Вони смачно їли та вдавали, ніби мене немає. Мені в той момент стало дуже ніяково. Серце стислося від образи. Ми протягом життя старалися для єдиної доньки, тільки б вона мала все. А тепер так мені віддячують за мою турботу.
Тоді я непомітно пройшла в кімнату, де залишила печі. Взяла валізу та поїхала на вокзал.
Дочка того дня навіть не зателефонувала. Довелося шукати якесь житло наніч. Анастасія, схоже, зовсім нічого не зрозуміла. Наступного дня вона зателефонувала мені, спитавши, чому я покинула їх дім.
Дочка почула, що я неохоче відповідаю на її питання. Невже так важко здогадатися, в чім річ?
Мені сумно. Я стільки вклала у виховання єдиної доньки, а вона виросла такою байдужою. Потім я не витримала та все розповіла, на що Анастасія тільки кинула в мій бік заперечення. Мовляв, я на рівному місці створюю проблеми.
От і як мені тепер ставитися до дітей?