Кілька років тому (проте зараз також) я вигулював щовечора свого вірного собаку Барона. Тоді я ще жив з мамою у двокімнатній квартирі й лише відкладав гроші на власне житло. Переїжджати не поспішав, не хотілось влізати у великі кредити, та й з мамою мені було досить комфортно, ми всі витрати ділили навпіл. Батька свого я не знав, він покинув матір ще до мого народження, тому вона не любила про нього згадувати.
Одного вечора на прогулянці з Бароном він настирливо грався з іншим собакою, потім я вияснив, що його звали також Барон (іронічно, чи не так?) Дівчина, яка його вигулювала, відразу припала мені до серця, у той вечір ми чимало говорили і я запросив її на побачення. Рік ми зустрічалися, а потім я зрозумів, що це саме та, кого я так довго шукав, і зробив їй пропозицію.
У наших стосунках було прекрасно все, окрім одного факту – моя мама недолюблювала Іру. Вона постійно повторювала, що та вертихвістка і хоче від мене грошей та квартиру. На всі мамині слова я махав рукою, адже знав, що Іра не така, вона, голодуючи, останній шматок хліба мені віддасть, якщо знатиме, що я голодний.
Весілля ми зробили лише для близьких, проте воно вдалось на славу. Найдорожчим подарунком був подарунок батьків дружини, які обіцяли оплатити половину житла, яке ми оберемо. Моя мама не мала таких коштів, тому подарувала нам сервіз. Звісно, ніхто про це і поганим словом не обмовився, адже розуміли, чому у неї не має великих грошей.
Коли через пів місяця ми обрали бажану квартиру, отримали половину суми від батьків дружини, то на порозі з’явилась і моя мама. Вона сказала, що теж хоче бути причетною до такої покупки та вкластися у нашу сім’ю, тому подарувала нам тисячу доларів. Ми були сильно здивовані, адже мама на пенсії, особливих грошей не має, але вдячно прийняли її подарунок. Майже всю суму за квартиру ми покрили відразу, адже у мене та Іри були ще відкладені гроші, коли ми були окремо та з весілля дещо залишилось.
Тому за пів року ми все виплатили й вирішили оновити квартиру, почали у ній повільно та впевнено робити ремонт. Ми двоє заробляли добре, тому проблем з цим не було, а доки триватиме ремонт подумали взяти відпустку й поїхати на відпочинок, хоча б на тиждень, адже медового місяця у нас так і не було.
Доки ми були на відпочинку, «старшою» ми залишили мою маму, адже потрібно було, щоб хтось щодня вигулював і годував двох собак. На час нашої відсутності мама навіть переїхала до нас, мов її так зручніше, ніж перевозити собак до себе.
Коли ми повернулися після відпочинку й зайшли у квартиру, то просто остовпіли. Мама все переставила й перетворила її на власну, а коли побачила наше здивування, то відповіла: «Я вирішила, що тепер житиму з вами. Недаремно ж вам допомагала з купівлею квартири, значить і моя частка тут є! А свою квартиру поки здам в оренду, гроші зайвими не будуть! І взагалі я так подумала, що даремно ви на той відпочинок їздили, лише даремно гроші витратили!»
Моя дружина не знала, що говорити, але я бачив сльози на її очах, тому весь удар взяв на себе, пояснив матері, що у неї є власне житло, ніхто не змушував її вкладатися у «наше». Я віддав її їй тисячу доларів і попросив повернутися додому.
Мама на мене дуже образилась, кричала, що я невдячний син і що життя мене ще покарає за таке, проте я впевнений, що вчинив правильно. Звісно, не хотілось її засмучувати, але як я міг вчинити інакше?