Нас у батьків двоє, я і моя молодша сестра. Я з дитинства відчував, що Аню маму з татом любили більше. У неї завжди було більше іграшок, вона ходила на ті гуртки, на які сама хотіла, та які обирала сама. А я ходив лише туди, куди батьки мені казали й на що після сестри їм залишилося коштів.
Після певного віку я до цього вже звик, виріс, вступив до університету, на щастя, мене взяли на державну форму навчання, тому батьки хоч не дорікали мені за гроші. А от сестра навчалась в коледжі за кордоном, бо мама з татом все життя збирали гроші на дві речі: навчання для Ані та її весілля.
Я старший за сестру на чотири роки, тому логічно, що я першим створив сім’ю. Але батьки були розчаровані, що Аня так довго шукала чоловіка, на їхню думку за нею мали б черги стояти. Я ж знайшов собі чудову дружину, з якою почував себе щасливим. У нас народилася донечка, а ще через рік з’явився синочок. Моїм батькам до онуків було байдуже, вони іноді навіть не вітали їх з днем народження, а на народження сина навіть не прийшли зустріти нас із пологового. А все тому, що в той день в Ані в університеті був виступ і вони прийшли дивитися.
Я завжди допомагав батькам фінансово, купував все, що їм потрібно. Звісно, я знаю, що вони багато моїх коштів віддають Ані, але мені байдуже, якби я ще через це завжди сердився, мені б нервів не вистачило, а я хочу жити в спокої зі своєю сім’єю.
Але три роки тому моя сестра знайшла собі чоловіка, з того часу мені не дають спокою родичі. Раніше я утримував батьків, а вони за ці гроші утримували Аню, а тепер я ще й повинен забезпечити не лише свою сестру, а й її чоловіка та дитину! Це нормально??
Батьки вимагали у мене спочатку кошти на її весілля, потім на те, щоб вони з чоловіком взяли квартиру в кредит, я позичив їм гроші, а батьки потім зателефонували мені зі словами: «Ну ти б міг дати й більше, щоб Анічка не брала житло у кредит, а відразу заплатила все, та й міг би і пробачити їм гроші ті, у них все ж таки мала дитина”.
Я довго терпів це все, але коли нещодавно чоловік моєї сестри приперся до мене додому, поки мене не було. А зараз мене часто немає вдома, бо я проходжу навчання в добровольчому батальйоні, адже потрібно підготуватися до захисту нашої країни. Так от, він прийшов з їхнім сином та почав вимагати у моєї дружини, щоб та забрала малого на три дні до нас, бо вони з Анною їдуть відпочивати. Якби ж вони хоч подзвонили перед тим, ввічливо попросили, привезли дитину з речами і так далі. Але ж ні, приперся без попередження, сказав: “Малий любить їсти картоплю фрі”, не залишив ніяких речей для дитини й пішов. Моя дружина була дуже сердита, коли я прийшов я вже теж не втримався, взяв сина своєї сестри та повіз його до батьків. Сказав, якщо вони так люблять мою сестру, то нехай сидять з її дитиною.
Після цього до мене почали телефонувати всі родичі та кричати на мене, бо моя мама з татом розповіли всім, що Аня з чоловіком дала мені дитину, та ще й якісь гроші, а я “вишвирнув” малого, а кошти забрав собі .
Я вирішив, що такі стосунки з родичами мені не потрібні . Тому ми з дружиною прийняли рішення переїхати в інше місто. А кошти, які я вніс за покупку квартири для сестри та її чоловіка я забрав назад. Нехай я буду ворогом для сім’ї, але зате я нарешті буду жити спокійно. А як би ви вчинили в такій ситуації?