Три роки тому Люба та Михайло стали сім’єю. Весь цей час вони жили на орендованій квартирі й відкладали гроші на власну.
Згодом вони вирішили купити власний будинок від забудовника, проте потрібно було чекати якийсь час. Вони вирішили, що поспішати їм не має куди, а потім дізналися, що незабаром їх сім’я збільшиться.
На щастя, у Михайла була велика зарплата і вони б могли ні про що не переживати, якби він більш ніж половину не витрачав на маму та сестру…
Річ у тому, що та сестричка так обкручувала брата навколо пальця, що здавалось не має іншого виходу, окрім як дати її грошей на те, що вона просить. Коли він її говорив, що пора влаштуватися на роботу, то вона згідно кивала, хоча сама ще жодної вакансії не переглянула. З мамою все було зрозуміліше. Її дійсно потрібна була синова допомога, хоча і вона не була золотою. Якщо щось було не так, як її хотілось, то вчинявся справжній скандал. Молоді люди намагалися не звертати увагу на конфлікти, у які їх намагалися втягнути, проте в один момент закривати на це очі стало просто не можливо.
Тоді все почалось з запрошення на день народження до сестри. Люба тоді була на 8 місяці вагітності. Звісно, сестра Михайла і не запрошувала б їх, якби не думка про дорогий подарунок.
Через кілька чарок сестра оглянула дружину брата й почала говорити, що не розуміє, що він у ній знайшов і переконана, що вони незабаром розійдуться. Михайло намагався зупинити сестру, але та продовжувала свій монолог, про те, що Люба жахливо виглядає з тим животом, що вона поправилась і лице у неї стало потворним. І все це вагітна та її чоловік були готові терпіли, якби у кінці горе-родичка не сказала, що, мабуть, вагітна вона не від Михайла, а точніше вона у цьому впевнена.
Люба не стала терпіти такого ставлення до себе й хотіла встати зі столу, але через стрес у неї сталось запаморочення, вона впала й почалась кровотеча. Прокинулась вона уже у палаті, животик майже зник і на мить її охопила паніка, що вона втратила дитину. Пощастило, що медсестра була поруч і повідомила, що її оперували, вдалось врятувати життя її та сину, але зараз її потрібен лежачий режим.
Михайло не міг змиритися з думкою, що через сестру він ледь не втратив кохану та сина, тому обірвав з нею всі зв’язки. Згодом і з мамою також, адже вона стала на її бік і також ображала його дружину.
Минуло кілька років. Люба вже чекає другу дитину й ось Михайло за столом бере її за руку і промовляє: «Я б не зміг пережити того дня, коли б я втратив вас обох. І на своїх родичів я не зміг би більше й поглянути. Шкода лише, що я пізно помітив їх справжнє обличчя.
Люба лише потягнулась, щоб обійняти його. Вона цінувала чоловіка й те, що він зміг відмовитися від спілкування з такими родичами. Звісно, потрібно поважати всіх людей, проте деяких варто уникати й ніколи не впускати у власну сім’ю, інакше може статися щось неповоротне.
А що ви думаєте про цю історію?