Я працюю в компанії, яка займається пошуком нянь, прибиральниць та гувернанток.
Недавно до нас звернулась досить багата сім’я. Вони шукали няню для своєї онуки, якій три з половиною роки. Вони готові були добре заплатити, тож з підбором проблем не було. Принаймні ми так думали спочатку. Але баба з дідом мали свої вимоги: няня мала знати історію міста, розмовляти грамотно, мати диплом про освіту вихователя та досвід роботи. Вона обов’язково мала відповідати цим критеріям.
Ми знайшли для них декілька варіантів. Дівчину, котру ми запросили першою, запізнилась на співбесіду на сорок хвилин. Ми попросили клієнтів не робити поспішних висновків та все-таки дочекатися Вікторії.
Нарешті вона з’явилася:
– Добрий день. Вибачте за запізнення. Я ледь доїхала, там такі затори.
– Ви також вибачте, але ви нам не підходите. Ми не повинні на вас стільки чекати. Няня має бути пунктуальною. До побачення.
Тоді клієнти заявили, щоб ми дарма не витрачали їх час та обирали кандидатури, які попередньо пройшли відбір. На це пішов не один день. Ви й уявити не можете. І от прийшла остання дівчина. Ми одразу звернули увагу на її мову, тож вирішили, що вона може підійти замовникам. Попередили також й про важливість знати історію нашого міста.
Коли дідусь почав ставити їй питання, дівчина миттєво давала відповідь.
Цікаво, а ви б погодилися на співбесіду з такими цікавими вимогами?