Того дня виходила заміж моя найкраща подруга Люда. З одного боку я була щаслива за неї, а з іншого розуміла, що її наречений справжній нарцис, який окрім себе нікого не бачить.
У свій особливий день Люда виглядала просто приголомшливо, всі лише встигали робити її компліменти.
Церемонія була виїзною. У красивому лісі, для кожного гостя було призначене своє місце. Наречений уже очікував кохану поруч з альтанкою. Люду виводив її тато під красиву чутливу пісню. Всі були зачаровані нею.
Почалась церемонія й ось той самий момент, коли у нареченого запитують, чи готовий він провести своє життя з цією жінкою.
– Ох, яке складне запитання можна подумати? – сказав наречений дивним тоном і всі гості й наречена аж затамували подих від такого повороту – Але хіба я можу сказати «Ні» своєму серцю, яке хоче цю жінку? Я згодний!
Коли це саме запитали у Люди, то вона раптово повернулась до гостей і промовила: “Ніякого весілля не буде! Я не можу більше терпіти цього самозакоханого дурня! Але причина радіти таки у гостей з боку нареченої є! Я нарешті зробила правильний вибір і ми його з вами відзначимо у ресторані Хіба я можу сказати “Ні” своєму розуму?!!»