Зі своїм чоловіком ми прожили у шлюбі двадцять років. Між нами не було скандалів, ми з пів слова розуміли одне одного і майже ніколи не сперечалися. Наш син саме закінчив школу та готувався до вступу в ліцей. Нічого не віщувало біди.
Одного дня мій чоловік прокинувся та почав збирати речі. Зазвичай свій день він починав з чашки гарячого чаю, але не цього разу. Він повідомив, що має іншу жінку та йде з сім’ї. А ще у них от-от появиться дитина. Наш син не маленький, тож залишатися разом причин немає.
Чоловік запропонував розділити житло, але я не погодилася на це. Автомобіль він забрав собі. Все ж у нас є спільний син, і я думала про його майбутнє. Син дуже здивувався, дізнавшись про це. Для нього батько завжди був ідеалом та прикладом для наслідування. У той період йому дуже була потрібна підтримка та батьківська порада. А тут таке…
Минув час, син не мав бажання підтримувати зв’язок з татом. Хоч я не забороняла. Він пішов навчатися, додому приїздив рідко. Колишнього час від часу я зустрічала в місті, але я вдавала, що ми незнайомі. Він гуляв зі своєю донькою та жінкою. Їхні очі не світилися від щастя, але мене все одно бентежили зустрічі з ним.
Син закінчив ліцей та продовжив службу на контракті. Створювати стосунки не поспішав. Говорив, що розчарований жінками. Я ж залишилася зовсім одна. По правді, мені не вистачало чоловіка та сина. У моїй голові пробігали щасливі моменти з минулого. Одного дня в мої двері хтось постукав. Я відчинила й побачила перед собою свого колишнього чоловіка. Він тримав за руку маленьку дівчинку. По його виразі обличчя одразу все зрозуміла. Я впустила їх обох у квартиру. Нагодувала, зробила чаю. Дитина виявилася дуже вередливою та непосидючою. Чоловік розповів, що його теперішня дружина вигнала їх на вулицю, адже знайшла іншого. Їй не потрібен ні мій колишній, ні їх спільна дитина. Тим паче коли Артема звільнили з роботи, він став їй більше не потрібний.
По правді, я досі його любила. Так хотілося обійняти чоловіка. Перед очима пролітали щасливі моменти нашого спільного життя. Артем на колінах просив вибачення. І хоч виглядало це жалюгідно, але я вирішила дати йому другий шанс.
Так я стала ще й мамою донечки. Мій чоловік виявився чудовим татом. Наш спільний син таки пробачив батькові, і тепер ми часто збираємося разом.
Сімейне життя потребує чимало сил та терпіння. Але коли є любов, можна подолати все. Я щаслива. Мабуть, це головне.