Ми з моєю дружиною прожили у шлюбі сім років. За цей час у нас появилася дочка Злата. Але потім дружина вирішила поїхати на заробітки, щоб заробити грошей. Спочатку приїздила раз у пів року, висилала щомісяця кошти та солодощі. А потім вона раптово перестала нам телефонувати. Минулого року жінка подзвонила, сказавши, що зустріла іншого чоловіка. Вона навіть не поцікавилася донькою, тільки попросила p0злyчeння. Не став її тримати. Дочка ж залишилася жити зі мною.
Моя мама також на заробітках за кордоном, тож я одразу найняв для Злати няньку. Через роботу в поліції я не мав змоги постійно знаходитися з донькою. Життя продовжувалося, потрібно було забезпечувати дочку, тож опускати рук було ніколи. Декілька місяців тому в соцмережах я познайомився із жінкою. Ідеальна фігура, чуйна, а ще дуже любить дітей. Я дуже зрадів цьому. Щоб дарма не гаяти час, запропонував їй переїхати до мене. Галина одразу знайшла спільну мову з моєю донькою, чому я був безмежно радий. Відтак більше не було потреби в няні, я звільнив її, а зі Златою була Галя.
Втім, з появою Галини в моєму домі дочка дуже змінилася. З веселої та активної дівчинки вона перетворилася в задуману та залякану. Злата вже не зустрічала мене з роботи так радісно, як колись. Гратися зі мною теж відмовлялася. Галя ж запевнила мене не надавати цьому особливої уваги, нібито в доньки такий вік. Щодень ставало тільки гірше. Дочка не хотіла гуляти, увесь день сиділа в кутку та перебирала іграшки.
З початком нестабільної політичної ситуації я записався до територіальної оборони. Додому повертався пізно, але я був спокійний, адже знав – моя Злата в надійних руках.
Я захотів перевірити, чи справді у відносинах між Галиною та Златою все добре. Тож одного дня повернувся додому швидше, ніж зазвичай. Галі в хаті я не застав, зате моя донька мила підлогу. На моє запитання “що вона робить”, відповіла, що тітка Галя пішла з подругою на каву, а їй дала список завдань, котрі дівчинка повинна виконати до її приходу. Якщо ж дочка не встигне все зробити – жінка віддасть її в дитячий будинок.
Коли Галина повернулася, я першим почав розмову, запитавши, чому це моя дитина виконує всю хатню роботу за Галину. Жінка ж мовила, нібито привчає доньку бути справжньою господинею.
Я покликав доньку до себе на розмову. Вона почала плакати. Сказала, ніби за день в неї є чимало обов’язків: замести в хаті, протерти пил, начистити картоплі, винести сміття. Тоді донечка дала мені в руки аркуш паперу, на якому справді був цілий список справ.
Я зрозумів, що Галина насправді не та, за кого себе видає. Їсти вона не готувала особливо, пояснюючи, ніби їй це не до вподоби. У хаті також не підтримувала чистоти. Виходить, цю жінку нічого не обходило. Тож я попросив її зібрати свої речі.
Няню я таки повернув. Після цього випадку зрозумів одну річ – жодна жінка не варта того, щоб моя дочка плакала. Вона – найкраще, що я маю.